Парафія Святих Кирила і Методія

“Місіонери Слова” – Слово Пароха про Празники Божого Об’явлення

Дорогі приятелі у Христі – Христос Рождається!

Для нас, українців, місяць січень є особливим, бо в ньому є великий Празник Різдва Христового. Але ж той празник має своє приготування чи так зване «передсвяття» і своє продовження – «посвяття». Церква для приготування встановила особливий час посту, так званий час «Филипівки», коли вірні починаючи від 28 листопада, дня Святого апостола Филипа, готуються духовно до празника Різдва Ісуса Христа.

В цьому періоді є день Святого Миколая Чудотворця – 19 грудня – і вже атмосфера, в якій обходимо цей день є святковою (подарунки, ялинки, гірлянди) і готує нас помаленьку до головного свята. А тут і 25 грудня – коли цілий світ – Католицька і Православні Церкви, які живуть за григоріанським календарем – відзначає Різдво Христове. Урочисті святкування відбуваються в Римі на чолі зі Святішим Отцем Папою Римським, до якого часто приєднуються і українці. Так зробили цього року і ми, організувавши особливе паломництво до вічного міста Рима. Відтак наступає 31 грудня, яке ми урочисто святкуємо у нашій парафії – щороку до нас приїжджає наш Митрополит Володимир на подячний молебень та благословення на Новий Рік. А відтак «передріздвяними» реколекціями – духовними науками ми готуємося до Празника Різдва, 7 січня, за юліанським календарем, або ж як ми кажемо, за старим стилем.

Відсвяткувавши Різдво Христове, Собор Пресвятої Богородиці і Святого Стефана, а відтак і старий Новий Рік (14 січня), ми плавно переходимо до Йорданських Свят, до спогаду таїнства Хрещення Господнього у Йордані, після чого протягом багатьох днів відбуваються душпастирські відвідини з благословенням йорданською водою. І цей період, в часі якого ми вітаємося «Христос рождається!» і відповідаємо «Славімо Його!», триває аж до Стрітення Господнього (15 лютого).

Обидва головні празники цього періоду – Різдво Христове у Вифлеємі та Хрещення Господнє у Йордані – є празниками Божого Об’явлення людині. Так, саме так: Бог через ці таїнства об’являється людині, стає ближчим до людини. Тому і важливість цих історичних подій, а відтак і таїнств Божого Об’явлення є незаперечною і вкрай актуальною для кожного християнина у справі спасіння душі.

Є слова зі Святого Письма, які варті нашої з Вами уваги у цей період, коли ми відзначаємо згадані празники і Церква Христова заохочує нас роздумувати над цими таїнствами, вникати в їхній зміст та їхнє значення для нашого спасіння та вічного життя у небі. Бо властиво людині любити те, що вона знає, я чим більше буде пізнавати Бога, тим палкіше буде Його любити.

Часто люди, коли заходять у дискусії про Бога, про Церкву, про духовні речі і не знають відповідей на ті чи інші питання, кажуть, що «Бога ніхто не бачив». І з одного боку, здається, що мають рацію, більше того навіть у Святому Письмі ми знаходимо такі висловлювання. Наприклад у Євангелії від Івана (1,18) читаємо: «Ніхто й ніколи Бога не бачив», але одночасно і є продовження цитати: «Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – той об’явив». Тобто через об’явлення Сина, ми пізнаємо яким є Бог Отець. І той самий Євангелист Йоан у своєму І посланні пише (4,12-16): «Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина – Спаса світу. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому».

Саме через об’явлення Сина, ми пізнаємо яким є Господь Бог. Через народження Ісуса Христа, Його прихід поміж людей, людині стає легше пізнати Бога. Тому часто можна почути навіть таку думку: читайте спочатку Новий Завіт, щоб потім легше зрозуміти писання Старого завіту – через пізнання Ісуса Христа є легше людині пізнати Бога Отця і Пресвяту Трійцю. Апостол Павло в посланні до Колосян (1,12-17) пише так: «Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів. Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. Він раніш усього, і все існує в ньому».

Церква, святкуючи ці два великі празники Божого Об’явлення, прагне кожному з нас нагадати, що Бог об’являється людині, щоб через Його Воплочення, Народження і Хрещення, стати ближче до людини, бути доступнішим і зрозумілішим людині і так допомогти людині віднайти Образ і подобу Божу, втрачені через гріх і через Ісуса Христа спасти свою душу, успадкувати Царство Небесне. Тому Церква співає урочисто у день передсвяття Богоявління: «Світлий був, Спасе, минулий празник, світліший же той, що приходить. Тамтой сповістив ангел, а цей приготував Предтеча; у попереднім проливалася кров, бо ридав бездітний Вифлеєм, а цей появляють божественні води – купіль для багатьох дітей; тоді зоря звістила мудрецям, а тепер Отець об’явив тебе світові. Господи, що воплотився і знову приходиш явно, – слава тобі!» і ще «Світлий був празник, славніший же нинішній день. Тоді мудреці поклонилися Спасові, а тепер слуга охрестив Владику; там пастирі, бувши на сторожі, побачили Його і чудувалися, а тут голос Отця звістив єдинородного Сина».

Тому правда про Воплочення, про те, що відвічний Бог стає людиною в часі, як про це пише Євангелист Іван (1,14) «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» і про те, що Ісус Христос, як Бог є дійсно вічний і не було такого часу, коли Його не було: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. З богом було воно споконвіку. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» (Ів 1, 1-3) є фундаментальною для кожної віруючої людини і цією об’явленою правдою не можна легковажити, бо немає іншого імені яким можемо спастися (пор. Ді 4,12) – а це ім’я Ісуса Христа, який прийшов у тілі, воплотився у лоні Богородиці від Святого Духа у Назареті, народився у Вифлеємі і був хрещений у Йордані.
Апостол Євангелист нас застерігає: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, – той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі» (І Ів 4,1-3).

В часі хрещення Ісуса Христа у Йордані також відбулося об’явлення Пресвятої Тройці і про це читаємо, що «охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт 3,16-17).

Дорогі друзі! Христос воплочується, народжується, хреститься і все це задля нашого спасіння. Але Господь, який у виді Дитятка лежить у яслах з розпростертими руками, неначе хоче сказати нам, що часто терпимо різні випробування, різні труднощі і перешкоди у духовному житті, ведемо духовну боротьбу, боримося зі спокусами від диявола, від світу і від нашого тіла: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт 11,28-29)

о. Йосафат Бойко, ВС

Проповіді, Статті

  • Переглядів: 417