Парафія Святих Кирила і Методія

Згромадження Сестер СГДММ

Сестри Служебниці Господа і Діви Марії з Матара є жіноою гілкою Чернечої Родини Воплоченого Слова. Харизмою Згромадження Сестер є “інкультурація Євангелія” або ж Євангелізація Культури, тобто несення Євангелія у всі сфери життя і діяльності кожної людини, сотвореної на образ і подобу Божу і покликаної до спасіння та вічного життя з Богом.  Духовність Згромадження базується на “Духовних вправах” св. Ігнатія Лойоли.

ІСТОРІЯ

Після заснування у 1984 році чоловічого Згромадження Воплоченого Слова о. Карлос Міґель Буела 19 березня 1988 року дає життя жіночій гілці Чернечої Родини і називає її “Служебниці Господа і Діви Марії з Матара”.

А історія починається так: 25 жовтня 1987 року на парафії Св. Максиміліана Кольбе у Сан-Рафаелі розпочались щомісячні зустрічі з дівчатами, які виявили бажання жити духом Згромадження Воплоченого Слова. Першим наставником жіночої гілки Згромадження став о. Карлос Надаль. А першою настоятелькою Крістіна Некан, яка вже до того була богопосвяченою мирянкою і найкраще підходила на це служіння. Згодом Згромадження отримало в дар будинок з присадибою, в якій було облаштовано монаший дім для дівчат – монастир святого Йосифа. Згідно з традицією Згромадження Воплоченого слова, жіноча спільнота живе духовністю святого Ігнатія Лойоли. Перші Духовні вправи для дівчат відбулись 2-8 лютого 1988 року. Нове Згромадження отримало назву Служебниці Господа і Діви Марії з Матара. Таким було бажання засновника о. Карлоса Міґеля Буела, який хотів, щоб у назві була згадка про одну зі святинь Аргентини – хрест Матара. Це древнє розп’яття датується 1594 роком. Його виготовив з дерева індіанець Касіке з племені матарес. Хрест є прикладом інкультурації християнської Благої вістки серед місцевого населення Латинської Америки, зокрема серед племені матарес. Він також пригадує про місію двох іспанських місіонерів серед місцевого племені матарес. Один з місіонерів – отець Альфонсо де Барсана, єзуїт, який проходив через Матара, місіонував у цілому регіоні і відомий як апостол Перу; другий – великий cвятий Франциск Соляно, який прожив більше шести років на території Аргентини, з 1590 до 1597 року.

На хресті з Матара вирізьблені Господь і Пресвята Діва, які є центром духовності Служебниць. Офіційною датою заснування нового Згромадження є 19 березня 1988 року. Згідно з традицією нового Згромадження, всі дівчата під час складання обітів отримали нове ім’я Марія, з додаванням назви ікони Богородиці, об’явлення або таїнст з життя Богородиці чи Ісуса Христа. Велику увагу приділялося на такі аспекти життя у монастирі: молитва, життя у спільноті, інтелектуальне формування та апостольська діяльність для спасіння душ. Згромадження має дві гілки: апостолську і контемплятивну.

В УКРАЇНІ

Історія жіночої гілки Чернечої Родини Воплоченого слова в Україні розпочалась 5 січня 1999 року, коли сюди прибули перші місіонерки – настоятелька Марія де ляс Ляґрімас (Сліз) Фаріна, с. Марія Мадре де Діос (Мати Божа) Соколюк та с. Марія Крістіана (Християнка) Дем’янчук. Дві останні сестри були уродженками Аргентини, проте мали українське коріння. Перший український монастир постав в Івано-Франківську. Спеціально для української гілки Згромадження було змінено колір габіту на чорний, оскільки візантійській традиції не притаманний чернечий одяг іншого кольору. 

Українська гілка Сестер Монахинь налічує близько ста (100) сестер, які живуть і здійснюють своє монаше служіння у дванадцяти (12) спільнотах богопосвяченого життя в Івано-Франківську (Крихівцях), Бурштині, Стрию, Тернополі (Петрики), Одесі, Дубовому (Закарпаття). Опікуються Сестри трьома Домами Милосердя:Містечко Милосердя у Крихівцях для дітей, в с. Горохолино для матерів з дітьми, у Петриках (Тернопіль) для літніх і немічних осіб-бабусів.

Сестри мають один Монастир контемплятивного способу життя Премудрості Божої у Бурштині на Прикарпатті. Декілька сестер українок здійснюють своє служіння в Росії, Казахстані, Італії та Литві. Перед служінням, після проходження двох років новіціату, навчання і формування проходять в Італії.

Провінційною Настоятелькою в Україні є с. Марія Гошівська (Макота).