Парафія Святих Кирила і Методія

Ораторій

У нашій парафії є багато чого цікавого для дітей, думаємо, що Ви можете скористатися і приїхати до нас в гості зі своїми дітьми, щоб гарно і корисно провести час…

Неділя – 11.00 – Божественна Літургія для дітей (коротка)

Субота – від 15.00 години – щотижневий ОРАТОРІЙ (молитви, навчання, ігри, забави, рукоділля, конкурси, поїздки)

Дитячий майданчик і батут – можна перебувати завжди, окрім годин богослужінь

Катехитичні зустрічі (щонеділі – після Божественної Літургії для дітей об 11.00)

 

БУДЬМО УВАЖНІ! ДОРОГІ БАТЬКИ – це слово ДЛЯ ВАС від о. Йосафата про ОРАТОРІЙ!!!

Ораторій – це особливе місце і дорогоцінний час, проведений при парафії у пошуках перебування – навчання і відпочинку з Богом та у радості від спілкування з іншими дітьми. До нас приїжджають батьки зі своїми дітьми звідусіль, щоб погратися, поспілкуватися і провести час з користю для тіла і для душі.

Покровителем нашого парафіяльного Ораторію є Святий Іван Боско або ж Дон Боско (1815-1888), як його знають у цілому світі. Це святий, який все своє життя присвятив служінню Богові через особливе жертовне служіння молоді і дітям, особливо покинутим і з вулиці. Вже традиційно, при багатьох парафіях Католицької Церкви, молодіжні і дитячі апостоляти відбуваються під покровительством саме цього Святого Молоді.

Найбільше, що мене вражає від перебування в Ораторію – це радість дітей, які приходять і жертовність старших молодих осіб, так званих аніматорів (тих, які піклуються про дітей і про їхні душі, є керівниками ігор та забав), які терпеливо супроводжують дітей у навчаннях і змаганнях, в іграх та відпочинках, у молитвах та у співах. За цим проглядається постійна, часто непомітна, але дуже жертовна праця священиків, семінаристів і сестер монахинь, які посвячуються вихованню дітей і молоді протягом року.

Безпосередність і щирість дітей часто доводить до здорового сміху і невимушеної радості, які важко стримати. Наші діти – це неймовірні особистості.

Вдячність батьків – це також особливий момент, що надихає на подвиги і на нові творчі ініціативи. Це не головне, звичайно, але коли батьки приходять і діляться своїми враженнями про успіхи їхніх або ж краще сказати “наших” дітей, то це дійсно вражає і заставляє задуматися. Скільки батьків і матерів дійсно займається своїми дітьми, турбується про виховання, як інтелектуальне, так і духовне, і з великою вдячністю і повагою відносяться до Церкви, яка організовує такі заходи.

А скільки батьків не вважає за потрібне посприяти, спонукати чи заохотити своїх дітей брати участь у таких тижнях “веселих канікулах”, а заспокоюють свою совість різноманітними ґаджетами, планшетами і велосипедами (в літній період). Це правда, що приходить час, коли вже пізно нарікати на своїх дітей, на неспроможність ними керувати чи на інші моменти, бо час, коли, можна було інвестувати в дітей, на жаль, батьки “проспали”, не вважали за потрібне прививати любов до Бога і до Церкви. Болить, але ж це все рівно наші батьки і наші діти. На Господа Бога надія.

Протягом року Ораторій – це щосуботні зустрічі, недільні і святкові богослужіння, ігри, змагання, розваги, спільні молитви, навчання, це щотижневі катехизації, це паломництва і поїздки, це можливість прийти і погратися на майданчику біля храму і в ораторію нашого храму (підвальне приміщення). Діти, які виховуються при Церкві – це діти вільні, безпосередні, це діти, які стараються бути добрими. Це діти, які знають що таке Свята Сповідь і Святе Причастя, це діти, які вміють шанувати тата і маму.

Так би хотілося, щоби кожен тато і кожна мама вийшли назустріч Церкві і разом працювали у справі виховання дітей. Дорогі батьки, шукайте християнські табори, ораторії, катехизаційні школи, щоби Ваші діти брали в них участь і так, з допомогою таких цінних заходів, ставали добрими християнами і добрими громадянами нашої України.

Митрополит Андрей Шептицький писав до вірних єпархії у 1939 році: «Найважливіша справа для Церкви, народу й родин, щоб діти були добре виховані. Щоб той обов’язок виховання дітей як слід виконувати, памятайте на мою так часто повторювану раду: спільно молитися рано й увечір вголос. При вас і мала дитина, яка ще нічого не розуміє, привикне до молитви, вслухаючись в слова Отченашу і Символу віри. А кожне слово важливе, кожне слово є дверми до неба. Тому кожне слово нехай буде проказане голосно, виразно, з острахом Божим»