Парафія Святих Кирила і Методія

Харизма

Згромадження «Воплоченого Слова» засноване в Аргентині 25 березня 1984 року отцем Карлосом Мігелем Буелою. Ім’я «Воплоченого Слова» взяте від таїнства Воплочення Сина Божого, найбільшої події в історії людства. На цьому таїнстві базується наша духовність і від нього ми беремо приклад для визначення нашої специфічної мети – інкультуризації Євангелія, продовжуючи Воплочення Слова у всій людині та в усіх проявах людини. Іншими словами – наша харизма – це Євангелізація Культури.

Наша Чернеча Родина складається з двох Згромаджень та Третього Чину мирян:

  • Згромадження Воплоченого Слова (ЗВС)  у своїй більшості складається з священиків. Серед його членів є також брати. Згромадження має дві гілки: апостольську і контемплятивну.
  • Згромадження Служебниць Господа і Діви з Матара (СГДМ) є жіночою гілкою нашої Чернечої Родини. До нього входять сестри, що ведуть як апостольський, так і контемплятивний способи життя.
  • Третій Чин Мирян – це мирянська гілка Згромадження, до якої входять миряни, які допомагають та співпрацюють з Отцями та Сестрами у справах апостоляту та духовних практиках (молитвах, духовних вправах, духовних проводах).

Контемплятивна гілка присвячується виключно молитві, покуті, здійснює своє служіння молитвою, самою присутністю та навчанням. В Україні є тільки один жіночий контемплятивний монастир у Бурштині.

Мета Згромадження

Як і кожна спільнота богопосвяченого життя, ми маємо універсальну чи спільну мету – наслідувати зблизька Христа під дією Святого Духа, щоб, віддані у новому стані Його славі, працюючи на побудову Церкви і спасіння світу, досягти досконалості у любові через проголошення євангельських рад чистоти, убогості і послуху.

Також наше Згромадження має специфічну і окрему мету, якою є євангелізація культури, тобто перетворення силою Євангелія: критеріїв судження, визначних цінностей, точок інтересу, напрямків думки, джерел натхнення, моделей життя людства. Для цього хочемо внести “євангеліє” у способи мислення людей, у критерії судження, у норми життя і поведінки, щоб все було “по-євангельськи”.

Харизма

Через харизму всі його члени повинні працювати у найвищому послусі Святому Духові і в рамках образу Марії з метою опанувати для Ісуса Христа все справжнє людське, навіть у найважчих ситуаціях і найнесприятливіших умовах. Тобто, це дар знати, як діяти конкретно, щоб продовжити дію Христа, втілювати, воплочувати Христа у родинах, в освіті, у засобах масової інформації, у людях інтелектуальної праці, та у всякому іншому здоровому прояві життя людини. Це ласка домогтися, щоб кожна людина була “як нове Воплочення Слова”. Тому нашою місією, отриманою від засновника і затвердженою Церквою, є довести у повноті наслідки Воплочення Слова до широкого світу культури, до всіх сфер присутності людини. 

В Конституціях нашого Згромадження (част. ІІ – “Природа та мета Згромадження”)  читаємо таке:

Артикул 1. Природа

  1. В ім’я Христа хочемо створити чернечу родину, члени якої були б готові жити радикально вимогами Воплочення та Хреста, Нагірної Проповіді й Тайної Вечері, де можна було б жити умаленням Назарету та Голгофи і де можна було б увійти в інтимність гори Тавор і Гетсиманії; де можна було би відчути батьківство Отця, братерство Сина й оселення Святого Духа, люблячи в такий спосіб один одного, як діти того самого Отця, брати того самого Сина і храми того самого Святого Духа, щоб ми утворили “одне серце й одну душу” (Ді. 4,32).
  2. Прагнемо присвячувати себе Богові через складання євангельських рад, утворюючи чернечий інститут, складаючи прилюдні обіти, живучи братерським життям у спільноті, у властивому відокремленні ченців, таким чином, щоб усі члени могли прямувати до досконалості свого стану. Але не виключаємо можливості, щоб до нашої чернечої родини гармонійно долучилися ченці, що не є священиками, а також були приєднані до нас товариства вірних, які б хотіли жити у справжньому дусі родини, згідно з їхнім покликанням як миряни.
  3. Бажаємо присвятити себе ділам апостоляту, наслідуючи Христа, Який “провіщав Боже Царство”, під керівництвом священиків та приймаючи зобов’язання чину Священства. Деякі члени нашого згромадження ведуть виключно контемплятивний спосіб життя, кеновітський або пустельний. Також не відкидаємо можливості, щоб деякі члени апостольської гілки могли на певний час вести більш контемплятивний спосіб життя, адже “короткий час справжнього поклоніння вартує більше і приносить більший духовний плід, ніж найнапруженіша діяльність, навіть якщо йдеться про саму апостольську діяльність”.

Артикул 2. Мета спільна, властива і специфічна

  1. Як і будь-який інститут богопосвяченого життя, як чернечого, так і світського, маємо мету загальну і спільну, що зазвичай називається покликанням і через яку хочемо ближче наслідувати Христа під дією Святого Духа, цілком присвячуючи себе Богові як нашій найвищій любові, щоб, віддані через новий і властивий титул Його славі, будівництву Церкви і спасінню світу, могли досягти досконалості любові, а через любов, до якої веде складання євангельських рад чистоти, убогості й послуху, по-особливому приєднатись до Церкви і до її Таїнства.
  2. Також прагнемо до мети, яка властива кожному інституту чернечого життя, яка є нічим іншим, як повним посвяченням нашої особи, виявляючи дивовижний шлюб, встановлений Богом у Церкві – знак Небесного життя. Таким чином повністю завершимо дарування нас самих як жертви, принесеної Богові, через що все наше існування перетворюється у безперервний культ Богові у любові.
  3. Це виявляється у тому, що створюємо одну родину, складаємо прилюдні обіти і ведемо спільне братерське життя, адже прилюдне свідчення, яке ми повинні дати, вимагає відокремлення від світу. Щоб жити за Святим Духом: “… якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає” (Ів. 14,17), необхідно відокремити від себе дух світу.
  4. Насамкінець хочемо присвятити себе, як специфічній і особливій меті, євангелізації культури, тобто працювати, щоб “навертати силою Євангелія: – критерії судження, – вирішальні цінності, – точки зацікавлення, – хід думок, – джерела натхнення, – життєві моделі людства”; “щоб були пройняті силою Євангелія: – спосіб мислення, – критерії судження, – норми діяльності”, бо не можемо забувати, що ІІ Ватиканський Собор вказав на те, що: “Розходження між вірою і щоденним життям багатьох треба вважати однією з найтяжчих помилок нашого часу”, і це великою мірою є наслідком того, що світ “відокремлювався і відрізнявся за останні століття від християнського стовбура своєї цивілізації”, що призвело до дехристиянізації культури.
  1. Для цього особливо використовуємо, як фундаментальні елементи, щоб проникнути Євангелієм культури, вчення Пасторальної Конституції про Церкву в сучасному світі Gaudium et Spes ІІ Ватиканського Собору; Апостольські Звернення Evangelii nuntiandi і Catechesi Tradendae; промову Папи Івана Павла ІІ до ЮНЕСКО та інші на ту саму тему; Документ з Пуебли, Енцикліку Slavorum Apostoli, Енцикліку Redemptoris Missio, Післясинодальне Апостольське Звернення Pastores dabo vobis, н. 55, с; і всі наступні вказівки, напрямки і вчення Учительського Уряду Церкви про специфічну мету нашої маленької чернечої родини, які можуть з’явитися в майбутньому.
  2. Ми вже відтепер виявляємо наше бажання досягнення найтіснішого синівського та братерського взаємозв’язку з Папською Радою з Культури, щоб досягти більшого і кращого здійснення мети Згромадження.

Артикул 3. Властивість

  1. Вважаємо, що деякі найголовніші засоби для досягнення встановленої мети – це працювати на місцях впливу культури, а саме: у родинах, в освіті (особливо в семінаріях), середній і вищій, в засобах масової інформації, серед інтелектуальних людей або “інтелігенції” – щодо початку і заклику, розвитку, розпізнавання, виховання, зміцнення, супроводження і подальшого здійснення покликання до інтелектуального апостоляту.

Артикул 4. Харизма

  1. Через харизму, що властива Згромадженню, всі його члени повинні працювати у найвищій покорі Святому Духові й на зразок Марії з метою опанувати для Ісуса Христа все справжнє людське, навіть у найважчих ситуаціях і у найпротивніших умовах.
  2. Отже харизма – це дар знати як діяти конкретно, щоб продовжити Христа у родинах, в освіті, у засобах масової інформації, у людях інтелектуальної праці та в будь-якому іншому легітимному прояві життя людини. Це – ласка домогтися, щоб кожна людина була “як нове Воплочення Слова”, будучи за суттю місіонерськими і марійськими.

Артикул 5. Місія

  1. Місія, отримана від засновника і затверджена Церквою, – це довести до повноти наслідки Воплочення Слова, що “є здобутком і коренем усіх благ”, особливо до широкого світу культури, тобто до “виявлення людини як особи, спільноти, народу і нації”.

Артикул 6. Дух

  1. Дух, котрий оживляє Згромадження від його започаткування і який має визначати його власне обличчя у Церкві, є духом віри і любові, яким усі його члени повинні пережити таїнство Воплоченого Слова і його відношення до кожного створіння: “Слово виявляє не лише Отця, а також усі істоти, … (яких) є виразним і чинним” .
  2. Це –жити і спонукати жити під дією Святого Духа, без всякого виду примусу, скрупульозно поважаючи сумління, спонукаючи до здорового плюралізму, закликаючи жити в повноті свободою дітей Божих, бо “де Господній дух, там воля” (2 Кор. 3,17), ніколи не забуваючи, що Царство Боже – “… праведність, мир і радість у Святому Дусі” (Рим. 14,17).
  3. Нас мало або зовсім не цікавить, щоб поширюватися у багатьох країнах або мати численних членів, якщо при тому ми втрачаємо дух. Тільки Католицькій Церкві в особі Петра і його наслідників обіцяна непомильність і бездоганність. Ми не втратимо духу, доки будемо вірними Церкві й доки дотримуватимемося волі й намірів засновника у всьому, що становить надбання Згромадження.