«Духовні вправи, – писав їх автор святий Ігнатій з Лойоли, – це найкраща річ, яку в цьому житті можу собі уявити і, спираючись на власний досвід, зрозуміти, щоб людина могла сама з них користати й іншим принести користь і допомогу».

Духовні вправи – це час проведений з Богом для користі власного життя і власної душі. Це плід містичниого досвіду і довголітніх особистих роздумів святого Ігнатія Лойоли. Їх велика сила і ефективність, випробувані самим Ігнатієм і його першими товаришами, призвела до офіційного затвердження Вправ в 1548 р. Папою Павлом III. Таким чином Церква збагатилася новим методом, що полегшує внутрішнє оздоровлення людини і знаходження Божої волі в своєму житті.

Під Духовними Вправами «розуміються всі способи іспиту совісті, медитації (роздумування), контемпляціїї (споглядання), молитви вголос і розумової, та інших духовних діянь… Бо так, як прогулюватися, ходити і бігати є тілесними вправами, таким самим чином всі способи приготування та розположення душі, щоб позбавляти себе усіх невпорядкованих прив’язаностей, а відтак, вже позбавленими їх, шукати та віднайти божу волю у розположенні життя на здоров’я душі, називаються духовними вправами».

У Конституціях нашого Згромадження Воплоченого Слова читаємо: “Хочемо наслідувати Воплочене Слово також у його сорокаденному усамітненні, щоб перемогти нас самих та впорядкувати особисте життя з Богом. Для цього хочемо глибше пізнати самі Вправи і приготуватися проповідувати їх з плодами, щедро віддаючи себе, не опускаючи можливості проповідувати їх при нагоді. Оскільки Духовні Вправи є одним з апостолятів, котрому надається перевага, на духовному рівні, реалізує наше Згромадження”.

Потрібно з ентузіазмом повернутися до цієї практики, яка дала так багато плодів святості. «Потрібно дати кожному», від кого очікується помітний поступ та плід для слави Божої чи хто хотів би оприділити стан життя, до якого покликаний Богом.
Якщо брати до уваги, що той, хто «дає інший спосіб медитації (роздумування) чи контемпляції (споглядання), має вірно оповідати історію… з коротким та узагальненим підсумком» і не проводити конференцій, чи диктувати лекції з богослів’я, чи курси з риторики, чи філософські дослідження чи інших духовних розваг (проведення часу), було би багато, які могли би надихати до виконання цього, так плідного служіння…