Христос рождається! Дорогі наші друзі – християни, ті, які вірите в Христа і Його любите, Його славите і Йому, як Богові, поклоняєтеся! Знову зустрічаємося з Вами у цьому святковому часі – святкуванні Різдва Христового, Нового Року та Богоявління у таїнстві Хрещення Господнього. У цьому часі також наша Церква має гарну практику піснями-колядками прославляти Новонародженого Ісуса, ходячи від хати до хати, а також здійснювати душпастирські відвідини з окропленням йорданською водою домівок наших вірних, молячись з ними, благословляючи їх та нагадуючи їм про християнські обов’язки любові Бога і ближнього.

Але всі ці святкування об’єднує одна унікальна і неповторна подія з двотисячорічної історії – Воплочення в часі відвічного Бога, та подія, про яку читаємо в Євангелії від Івана: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. 3 Богом було воно споконвіку. Ним повстало все, і ніщо, що повстало, не повстало без нього. У ньому було життя, і життя було світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Йоан. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло. Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник – і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його – тим дано право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого…» (Ів 1,1-14). Цей євангельський уривок ми завжди чуємо у наших храмах на Великдень, інколи, навіть, на різних мовах його читають. Але для цьогорічних розважань я дуже хотів взяти саме ці слова, бо вони відображають відвічну істину – Бог стає людиною – воплочується – і всі ми з цієї нагоди урочисто вітаємося «Христос рождається! – Славімо Його!».

Ця подія і це таїнство кардинально змінило світ, людей, їхній спосіб мислення та їхню поведінку, стиль життя. Звичайно, змінило тих людей, які Христа «прийняли». І від того, наскільки ми стараємося вникнути у це таїнство Воплочення Сина Божого, ми зможемо перейнятися і направити наше життя у правильне русло, ми зуміємо «дітьми Божими стати».

Нині весь світ святкує «Різдво», «Christmas» «Natale» «Navidad», але часто, на жаль, забуваючи одну просту річ – що це не просто «Різдво», але Різдво Христове, Різдво Господа нашого Ісуса Христа, Різдво Ісуса – єдиного Спасителя світу. Про це дуже гарно читаємо у книзі Діянь, коли апостоли Петро та Йоан чинять перше чудо в Ім’я Ісуса, зцілюючи паралізованого, котрий жебрав при брамі храму (див. Книга Діянь, 3 розділ), вони голосно сповідують: «То нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що Ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив з мертвих, – Ним цей стоїть здоровий перед вами. (…). І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4, 10-12).

Тому, надзвичайно важливо в ці дні, коли ми славимо Христа нашими молитвами, піснеспівами, колядками, вертепами, шопками, заглянути до Святого Писання і вникнути у місію Ісуса Христа, щоб не сталось так, що святкуємо, а самі не знаємо, що святкуємо?! Коли ми не будемо знати все, що треба про Христа, все, що пише Біблія, то прийдуть вороги Христа – різного роду іновірці чи сектанти – і легко перекрутять в нашій голові Об’явлення самого Бога, викрадуть у нас щось дуже цінне – пізнання правдивого Бога: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, – той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі» (І Ів 4,1-4).  Ану загляньмо до цієї унікальної Книги і побачимо що Христос каже про Себе, для чого і для кого Він прийшов на землю, щоби «лжепророки» не збили нас з пантелику і не викрали у нас «любов» до Єдиного Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа.

         ДЛЯ ЧОГО БОГ ВОПЛОТИВСЯ? ЧОМУ ПРИЙШОВ НА ЗЕМЛЮ? ЯКА ЙОГО МІСІЯ?

1. Сам Ісус Христос, одного разу, зайшовши до синагоги, почав читати слова пророка, які стосувалися саме Його: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк 4,18-19). Він прийшов, щоб звіщати спасіння, звільнення від гріха, відкуплення людського роду після упадку наших прародичів Адама і Єви, які свобідно вибрали жити без Бога і стали закритими на божу благодать. Саме Христос, як другий Адам, через своє воплочення, стає для людини можливістю примиренням з Богом. Отак, через одного Адама прийшов гріх у світ, а через другого Адама (Христа) прийшло спасіння.
2. Ісус Христос, як Бог, був ще перед заснуванням світу, Він вічний, але в певний момент історії стає людиною і народжується від Діви: «Споконвіку було Слово… і Слово було Бог. Ним повстало все і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (пор. Ів 1) і в іншому місці Ісус каже про Себе: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є» (Ів 8,58).
3. Ісус прийшов, щоб навчити нас виконувати закон Божий: «Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити» (Мт 5,17). Він навчив виконувати закони Божі, але одночасно він додав законам духу любові, милосердя, терпеливості.
4. Ісус прийшов, щоб прощати, відпускати гріхи і цю владу він передав своїм учням та їхнім наступникам – священикам: «Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати» (Мт 9,6) і «А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.» (Ів 20, 19-23)
5. Ісус прийшов, щоб підтримати всіх, кому важко: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт 11,28-30). Тому він оздоровляв, воскрешав, лікував, потішав, розраджував.
6. Ісус прийшов, щоб спасти світ, всіх людей, які захочуть скористатися Його допомогою: «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого» (Ів 3,17-18)
7. Ісус Христос, як Добрий Пастир, котрий піклується про своїх овець, прийшов на землю, щоб віддати своє життя за нас, щоб нас вберегти від зла і від гріха, щоб не віддати нас ворогові – дияволові: «Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. …» (Ів 10,14-16). Саме Його ім’я «Ісус» означає Спаситель, той, хто рятує, приходить на допомогу і кожного знає по імені.
8. Господь Бог через воплочення Ісуса Христа показує свою велику любов до людей: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів 3,16). В іншому місці сам Ісус каже про себе: «Життя своє кладу я за моїх овець» (Ів 10,15) і «Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе» (Ів 10,18). Віддати своє життя за когось – це найбільший вияв любові (пор. Ів 15,13).

Є такі гарні слова Преподобного Симеона Богослава про воплочення і саме ними хочу поділитися з Вами: «І так, Бог бажаючи мати таку людину, яку на початку створив – Адама, послав у останній час на землю Сина Свого Єдинородного, і Він, прийшовши, втілився, прийняв на Себе дійсне людство, щоб бути досконалим Богом і досконалою людиною, і Божество мало таким чином, людину, яка достойна Його. І це людина! Іншого такого не було, немає і не буде».

         Дорогі християни! Святкуймо щиро і мило, у молитовній тиші нашого серця та у дзвінкій коляді по наших храмах та домівках. Відвідуючи наших родичів і близьких, не залишмо без уваги самотніх і літніх людей. Піклуючись про святкові трапези для наших різдвяних гостей, погляньмо чи нема когось біля нас, хто у потребі – бідні, опущені, наші воїни, а може, навіть і сусіди. Відкриймо наші серця і наші гаманці, щоб прийти на допомогу тим, хто у потребі, бо Христос сказав: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили… те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили (Мт 25,40.45).  

З молитвою за Вас і з проханням про молитву за мене

о. Йосафат Бойко, ВС