Парафія Святих Кирила і Методія

ЧЕРВЕНЬ – МІСЯЦЬ БОЖОЇ ЛЮБОВІ

Як у травні вся Церква — духовенство і вірні — молиться особливим способом до Пресвятої Богородиці через так звані «маївки», так у місяці червні Церква присвячує велику увагу молитвам до Христа Чоловіколюбця, молячись молебні до Серця Христового. В травні вся Церква співала «Пресвятая Богородице, спаси нас!», а в червні наші храми наповнені співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!» Часто у червні (цього 2021 року – у липні) припадають два великі празники, які найбільшим способом виявляють і показують Божу любов до людини: це в четвер після І Неділі по Зісланні Святого Духа празник Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, або, як ми називаємо «Пресвятої Євхаристії» чи «Божого Тіла», а також у п’ятницю після ІІ Неділі по Зісланні Святого Духа празник Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа чи «Христа Чоловіколюбця» або «Серця Христового». Тому і ми протягом цього часу будемо розважати про Божу любов.

Любов Бога Творця до людини-сотворіння — це основна ниточка всього об’явлення. Бог себе об’являє людині, щоб людина змогла зрозуміти найбільш важливу життєву істину — без Бога і Його любові людина неспроможна нормально прожити життя. Вже сам факт існування-сотворення людини є виявом Божої любові, але якщо людина своєю свобідною волею не вибере життя з Богом — у неї не буде ані доброго теперішнього життя, ані надії на щасливу вічність. Так, як дитина для свого нормального розвитку потребує знати і відчувати батьківську й материнську любов, подібно і кожна людина, щоби смакувати життя і тішитися ним, потребує знати й відчувати, що вона є люблена Господом Богом.

Апостол Йоан Богослов дуже гарно пояснює ці речі і в Євангелії, і в посланні: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, — той об’явив» (Йо. 1:18). «Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина — Спаса світу. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому… Ми любимо, бо він перший полюбив нас» (1 Йо. 4:12-19).

Оцю Божу любов або вияв Божої Любові в історії спасіння іконописці та художники зображали по-різному. Сьогодні хочу розказати Вам, дорогі вірні, про такий гарний образ Христа Чоловіколюбця — Серця Христового, що своєю історією сягає ще 1878 року і дуже тісно пов’язаний з іменем Праведного Митрополита Андрея Шептицького. Віднедавна — відомий вірним нашої Церкви, оскільки був відреставрований і знову виставлений для почитання.

Образ первісно знаходився у храмі Пресвятої Трійці, поряд з родинним селом Шептицьких — Прилбичі, у с. Брухналь (нині Тарновиця) Яворівського р-ну Львівської області, де у серпні 1865 року був охрещений Роман-Марія-Александр Шептицький — майбутній Митрополит Андрей. Цей образ намальований матір’ю Слуги Божого Митрополита Андрея – Софією Фредро, який вона подарувала синові 17 січня 1901 року, коли він став Митрополитом.

Від початку на образі було зображено Найсвятіше Серце Христове. Однак після 1946 року, достеменно невідомо, з яких причин, художники замалювали серце, зображене на іконі, і натомість намалювали на руках у Ісуса ягня. Таким чином, образ отримав назву Христос Пастир. Після реставрації 2012 року ікону повернули до первісного вигляду і тепер назвали як образ Христа Чоловіколюбця.

Софія Фредро-Шептицька намалювала образ «Найсвятіше Серце Христове» у 1878 році, після народження її сьомого і останнього сина — Леона, наймолодшого брата митрополита Андрея. Ікону вона тоді подарувала у храм Пресвятої Трійці в селі Брухналь, що межувало із Прилбачами, де розташовувалась графська садиба Шептицьких. У цьому костелі хрестили всіх дітей Шептицьких, у тому числі й Романа, майбутнього митрополита Андрея. Ікону Митрополит Андрей тримав зі собою у митрополичих палатах на Святоюрській горі, де образ зберігався до 1946 року, до часу ліквідації Української Греко-Католицької Церкви.

Тому, дорогі брати і сестри у Христі. І ми, кожного разу, коли молимося, коли йдемо до храму, коли споглядаємо ікони й образи Ісуса Христа, Богородиці, святих, коли в нашому серці зароджуються святі і добрі думки й почуття, коли приступаємо до Святих таїнств і, зокрема, таїнства Пресвятої Євхаристії — пам’ятаймо: це все є плодом Божої любові, яка перебуває в нас, а не є нашою заслугою. Свято Божої любові чи почитання Серця Христового було встановлене у 1765 році Папою Климентієм ХІІІ на основі приватних об’явлень Ісуса Христа французькій монахині, нині святій, Маргареті Алякок. Ісус Христос, показуючи їй зранене Серце, промовив до неї: «Ось Серце, що так дуже полюбило людей і нічого не щадило, а навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки показати їм свою любов. А як відплату за те дізнаюся від них тільки невдячність через їх брак пошани і їхні святокрадства, через холод і погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любові».

Сьогодні і Христос промовляє до кожної побожної української душі: «Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!» (Йо. 15:9-11).

 

о. Йосафат Бойко, ВС

Новини парафії, Проповіді, Статті

  • Переглядів: 276