Парафія Святих Кирила і Методія

Патріарх Йосиф навчає як розважати

Розважання – це щодо спосо­бу внутрішня молитва, яка веде до доброї постанови.

У своїй суті воно є глибоким роздумуванням над релігійною прав­дою або подією, з’єднаним з постійним застосуванням її до се­бе, щоби таким чином збудити в со­бі святі почуття (напр., жалю, по­кори, радості, віри, надії, любові й ін.) та повести волю до побожних постанов, відповідних цим почу­ттям. У цій побожній практиці звертаються всі три сили нашої ду­ші: пам’ять, розум і воля до релі­гійного предмету, який таким чином впливає на душу, підносить її до Бога, виправляє й освячує.

Велика сила щоденного розва­жання полягає і в самій його при­роді та стверджена досвідом всіх ревних слуг Божих, що завдяки йому у всіх найважливіших справах життя були й бувають ведені Духом Бо­жим. Ця щоденна праця над власною душею є найпевнішою дорогою до праведного життя й спасіння душі — є наріжним каменем досконалості життя кожного священика, духівника, провідника душ.


Практика щоденного розважання складається з трьох частин:

  1. Приготування (попереднє, безпосереднє);
  2. Вла­сне розважання;
  3. За­кінчення.

ПРИГОТУВАННЯ

А) Попереднє. Ввечері, перед сном, перечитай або вислухай пред­мет розважання, що — для короткості і ясності — зібраний зви­чайно у двох або трьох точках. З нього вибери для себе духовну користь на наступний день, тобто передовсім окресли собі постанову, яку маєш винести з цього розважан­ня. Ця користь має бути не для розуму (пізнання або поглиблення якоїсь правди), а для волі, яка наступного дня має виправитися, вірніше під­дати себе під волю Божу і приготувати себе на труднощі дня, який надходить. Щоби предмет розважання міг без перешкоди впливати на тебе, зосередь довкола нього всі свої думки.

Тому, аж до ранішнього розважання зберігай мов­чання і відкидай різноманітні розсіяння та інші думки, а справляйся в по­корі, умертвінні, зібранні.

Останньою думкою перед сном і першою після пробудження хай бу­де предмет і постанова з розважання.

Б) Безпосереднє. Коли прийде час, призначений на розважання, заспокойся і зберися, а тоді:

  1. Постав Себе з живою вірою перед лице Всевидячого Бога, збуди в собі акт гли­бокої покори й поклону та проси Його про ласку доброго розважання;
  2. Коротенько (через час одно­го »Богородице Діво«) пригадай собі точки розважання;
  3. Щоби усунути розсіяння та зайняти уяву, уяви со­бі чітко образ предмету роз­важання (місце, особи, себе при них, наче б це було тепер пе­ред твоїми очима). Таким чином швидше відчуєш правду, і коли би думка серед розважання кудись відлетіла, одним поглядом на цей образ скеруй її знову до пред­мету розважання;
  4. Проси Бога про просвічення розуму й спонукання волі до осягнення плоду, який ти собі вибрав з огляду на стан своєї душі і який бажаєш винести із цього розважання.

Це ближче приготування має тривати 3 – 5 хвилин. Відтепер вва­жай на положення тіла; основне очі хай не блукають довкола, а зверни їх на хрест, образ, або хай будуть закриті.


ВЛАСНЕ РОЗВАЖАННЯ

Тепер усі три сили душі: пам’ять, розум і воля збираються і співпрацюють біля поодиноких точок роз­важання.

А) Пам’ять подає для душі одну за одною точки розважання, зі всіма — для тебе найважливішими — обставинами. Коли це наука або правда віри, пригадай собі, що вона передовсім для те­бе дана (і то ще ким!) і прий­ми її з вірою. Коли ж се розва­жання якоїсь події, придивися їй ближче: хто це? що робить? що говорить? (або коли не говорить, які у нього думки? які почування?) де? коли? як? чому? які з сього наслідки?

Б) Розум поглиблює розуміння і значення правди, яка міститься в тому, що пам’ять пригадає. Він ста­рається пізнати причину й вагу, зробити з неї висновок і застосувати його до своєї душі. При цьому старається він відповісти тобі на такі питання:

  1. Що у тій правді або події заслуговує особливішої уваги?
  2. Що я можу і маю із цього на­вчитися?
  3. Хто дає мені цю науку, пораду, наказ?
  4. Чого він від мене бажає?
  5. Як я досі у цьому поступав? Чи моє дотеперішнє життя відповідає цій науці або правді? (Коли так, то дякуй Богу, тішся, постанови на далі ще більшу вірність і про­си про благословення для тієї поста­нови, — а як ні., то жалуй і заста­новися: які були причини до­теперішніх похибок? Серед яких об­ставин я звичайно падаю?
  6. Отже, як мені на майбутнє пово­дитися при цій нагоді?
  7. Чому? — бо це конечно по­трібне для мене (як людини, християнина, майбутнього священика…) — корисне для цього і другого життя — легке й миле (ласка Божа й спо­кій серця)… чого можу надіятися, як це робитиму? чого маю боятися, коли це занедбаю? якби я тут іншому порадив? Як би я поступив на смертній постелі? що робили святі в такому випадку? Що на моєму місці зробив би мій Спаситель, Пре­чиста Діва, мій Покровитель?
  8. Котрі перешкоди мушу усунути? Яких середників маю вжити, щоби позбутися цієї злої звички, пристрасті. ., яка є головним джерелом мого не­щастя

В) Воля будить серед вище на­веденого розважання побож­ні почуття: подиву, подяки, любові, жалю, стиду, страху, довір’я, надії, бажання… відповідно до пред­мету розважання.

Передовсім зроби собі: добрі постанови на майбутнє, саме на сьогоднішній день. Лише хай ті поста­нови будуть рішучі, — не загальні, а розраховані на твої теперішні об­ставини й потреби. При тому маєш вже наперед передбачити й розва­жити перешкоди і труднощі, з яки­ми ймовірно зустрінеться виконання постанови: тому треба подумати про чинники й способи, які мають їх усунути і перемогти.

Ці три сили душі можуть собі взаємно помагати в такому порядку, який у даній хвилі є для тебе найкращий, щоби ти правду пізнав, взяв собі її до серця і знайшов заохочення до поправи життя та поступу в чесноті.

Так переходи точку за точкою і розважай її так, як першу. Коли твоя душа знайде в якійсь точці більше поживи для себе, — не йди далі, а зупинися на ній, навіть якби на це мав піти й цілий час, призначений на розважання. Решта точок, коли вони тобі потрібні, можеш розібра­ти наступного дня.

При діяльності волі, яка є з цілого розважання найважливіша, тобто при розбудженні побожних почувань і добрих постанов, говориш з самим Богом, і тому годиться тобі поводи­тися при них з більшою пошаною не лише внутрішньою, але й зовніш­ньою. Звичайне положення тіла — це клячання з легким опертям рук на грудях або клячнику. (Як нікого не­має, можна простягнутися на землі).

Коли страждаєш розсіянням або ду­ховною сухістю, стережися через неї переривати, скорочувати або, бо­рони Боже, залишати розважання. Будь переконаний, що коли ти тер­пеливо і з самовідреченням зносити­меш це випробування, упокоришся перед Богом і витриваєш у молитві, — мо­жеш набути багато ласк і великих заслуг.


ЗАКІНЧЕННЯ

Розважання закінчується духовною розмовою та іспитом ці­лого розважання.

А) Духовна розмова представляє постанови, зібрані з розважання, насамперед. Пречистій Діві, За­ступниці перед Ісусом, щоби Вона зволила їх поблагословити й вимо­лити у Сина ласку совісного їх ви­конання. На закінчення щиро помолись “Богородице Діво”.

Потім звернися з тим самим про­ханням до Спасителя, твого Посередника у Бога Отця, та помолись молитву “Душе Христова”… На кінець звернися з тим самим проханням до самого Отця Небес­ного і після цього побожно помолись »Отче наш«.

Духовну розмову ведеться так, як веде її приятель з приятелем, слуга з паном, дитина з батьком, хворий з лікарем — щиро, а при цьому або проситься про якусь ласку, або оскаржується себе через поповнені по­хибки, звіряється зі своїми труднощами, сумнівами і проситься про раду або допомогу.

Після духовної розмови вибери собі якийсь вислів зі Св. Письма, коротеньку молитву, або зітхання, яке у кількох словах передавало би зміст цілого розважання. Повторюй собі його частіше, серед праці і спокус дня, щоби воно тобі пригадувало постанову з роз­важання і обітниці, які ти вчинив твоєму Богові.

Б) Іспит має для тебе стати контролем і напрямною у праці над самим собою, якою є розважання. Він охоплює короткий огляд приготування, розважання і закінчення з точки чисто формальної тобто, чи ти все зробив точно й совісно пе­ред Богом, після цих правил.


Тому дай собі відповіді на такі пи­тання:

  1. I. Яке було моє приготування?
  • Чи я уважно вислухав (або прочитав) точки розважання і визначив плід (постанову) на нинішній день?
  • Чи вірно зберігав мовчання і зібраність?
  • Чи перед сном і час після пробудження пригадував собі ще раз точки розважання?
  • Чи при вставанні, одяганні та інших заняттях перед розважанням займався відповідними думками і відганяв розсіяність?
  • Чи був спокійний і зібраний на початку розважання?
  • Чи поставив і тримав себе перед лицем Божим?
  • Чи побожно відмовив приготовану молитву?
  • Чи чітко уявив собі образ предмету і чи помагав собі цим при розважанні?
  • Чи щиро просив про плід розважання і чи справді важливим було мені його осягнення?

ІІ. Як працював в часі розважання?

  • Чи пригадав собі цілий предмет?
  • Чи старався його зрозуміти?
  • Які висновки зробив з нього і як це застосував до себе?
  • Які мав побожні почування і потіхи?
  • Як поборював розсіяння і сухість?
  • Чи старався займати більше почуття і волю, ніж розум?
  • Чи тримався і як довго однієї точки, коли у ній находив духовну поживу?
  • Чи зберігав відповідне положення тіла ?

III. Яке було закінчення розважання?

  • Яких просвічень зазнав і які зробив постанови на сьогоднішній день?
  • Чи моя розмова зі Святими, Марією, Ісусом, Богом була щира й тепла?
  • Що буду нині цілий день пов­торяти?
  • Яким способом впроваджу сьогоднішню постанову в життя?
  • Чи цілий, призначений на це час, використав на розважання?

Коли тобі видається, що ти все це відповідно до своїх сил правильно і добре зробив, подякуй Богу і постанови собі завтра знову так само все добре виконати. Коли побачиш, що розва­жання не було добре, пошу­кай причини цього, поскаржся на свої невірності і обіцяй, що завтра будеш совіснішим. При вечірнім іспиті совісті випробуй себе, як ти через день виповняв і виповнив постанову з розважання?

Для поступу в духовному житті має велике значення, коли ти в окре­мому записнику будеш собі записува­ти всі особливі просвічення і ва­жливі постанови і час від часу (наприклад, раз на місяць ) їх собі прочитаєш. Такі записи можуть бути одні на декілька років або й на ціле життя.

Ціле розважання триває звичайно пів години.

Статті

  • Переглядів: 1985