«Якщо кожного разу, коли проливається Кров,

вона проливається на відпущення гріхів, я повинен приймати її завжди,

щоб вона завжди відпускала мої гріхи.

Я, що завжди грішу, повинен завжди мати ліки»

(Св. Амвросій)

 

 

            Місяць червень ми називаємо місяцем Божої Любові, тому що в цей місяць у наших храмах відправляється Молебень до Христа Чоловіколюбця і всі вірні співають «О найсвятіше серце Ісуса, помилуй нас!»; також в цей період, зазвичай, припадають два великі свята Божої Любові – Пресвятої Євхаристії і Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа або «Христа Чоловіколюбця». І згадане свято «Пресвятої Євхаристії» у Церкві має одну ціль – наблизити людину до цього джерела всіх ласк, тобто збудити у вірних нашої Церкви любов до Ісуса Христа, присутнього під видами хліба і вина у Святому Причасті, оживити бажання приступати до Святого Причастя якнайчастіше, щоб Христос, Якого ми приймаємо, змінював нас зсередини, бо ж Він сам сказав: «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я в ньому» (Ів 6, 56).     

 

Про Святе Причастя люди час від часу розмовляють, але переважно говорять про зовнішні моменти, тобто про те, як і коли треба приступати до Святого Причастя. А я сьогодні хочу зупинитися на загальних правилах, яких треба дотримуватися, щоб гідно приступати до Святого Причастя:

  1. Перебувати у стані благодаті — не мати важкого гріха. Читаємо у Катехизмі: «Той, хто хоче прийняти Христа у євхаристійному Причасті, повинен бути в стані благодаті. Якщо людина свідома, що вчинила смертельний гріх, вона не повинна приступати до Євхаристії, не отримавши попередньо відпущення гріхів у таїнстві Покаяння» (ККЦ, 1415). Основою для такого твердження є навчання Апостола Павла: «хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу» (1 Кор. 11, 27-28).

Хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити спочатку до Сповіді, а відтак причащатися. А якщо людина не відчувається в стані важкого (смертельного) гріха, то повинна збудити в собі щирий жаль за гріхи, постановити поправитися і може приступати до Святого Причастя. Але варто, все ж-таки, добре робити іспит сумління і раз на місяць приступати до Святої Сповіді. Багато з наших вірних мають практику приступати до Святої Сповіді у першу п’ятницю місяця, інші – в перші суботи, ще інші користають святий недільний день, коли є наявність сповідників. Але варто з сумом зазначити, що є багато наших вірних, які, навіть ходячи до храму, приступають до Святого Причастя раз в рік, а інколи і рідше. Є парафії, особливо в сільських місцевостях, де є дуже мале число причасників, а, інколи, навіть з осудом дивляться на тих, які приступають до Причастя, мовляв «дуже побожні знайшлися».

Священик має святий обов’язок пояснювати вірним про користь від частого святого Причастя, повинен приділити окремий час для Таїнства Сповіді, а вірні в свою чергу повинні просити про це своїх душпастирів. В часі навчання в семінарії (коли готують семінаристів до майбутнього священичого служіння),  в часі щорічних духовних реколекцій і на формаційних зібраннях для священиків, на щомісячних зустрічах з нашим Митрополитом неодноразово наголошується на тому, що священик у совісті повинен приділити час і увагу для уділення таїнства Покаяння своїм вірним на своїх парафіях, готуючи їх до єднання з Христом. Життя у Христі, життя у Церкві – це життя «святими тайнами», а головно Таїнством Пресвятої Євхаристії.

  1. Усвідомлювати, КОГО ми приймаємо у Святому Причасті. Читаємо у Катехизмі, що у Євхаристії перебувають «правдиво, дійсно і сутнiсно, Тіло і Кров, поєднані з душею і Божеством Господа нашого Ісуса Христа, а отже, цілий Христос… Ця присутність називається реальною, не винятково, ніби всі інші присутності не є «реальними», а передусім тому, що вона є сутнісною і через неї Христос, Богочоловік, присутній абсолютно цілий і цілісний» (ККЦ, 1374). Св. Йоан Золотоустий говорить: «То не людина чинить, що принесені дари стають Тілом і Кров’ю Христа, а сам Христос, що був розп’ятий за нас. Священик, що вимовляє ці слова, представляє Христа, але сила і благодать — від Бога. «Це є Тіло Моє», — каже Він. Це слово перетворює принесені дари». Християни визнають, що під видами хліба і вина присутнє Тіло і Кров Ісуса Христа, хоча на вигляд і на смак Святі Тайни є як звичайний хліб і звичайне вино: «Присутність справжнього Тіла Христового і справжньої Крові Христової у цьому таїнстві не можна зрозуміти з допомогою чуттів, а тільки єдиною вірою, що спирається на авторитет Бога», – навчав Св. Тома Аквінський.

Звичайно, діти, які можуть приступати до Святого Причастя, вони не мають такого усвідомлення, як дорослі, але з їх зростом та з допомогою прикладу і навчання батьків, вони щоразу краще зможуть усвідомлювати цю присутність Ісуса Христа: «Євхаристія – це хліб життя, і дітей треба постійно ним годувати від часу хрещення, щоб вони духовно зростали. Спосіб їхньої участі у євхаристії відповідає їхній спроможності: спочатку він буде відрізнятися від того способу, що в дорослих, не минучи менш свідомо і менш раціонально, але поступово буде розвиватися через благодать і педагогіку таїнства, зростаючи аж до «звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа» (Еф. 4, 13)». («Інструкція застосування літургійних приписів ККСХ»). Батьки, які приводять своїх діточок до Святого Причастя, повинні в першу чергу старатися давати особистий приклад життя Святими Таїнствами.

  1. Дотриматись євхаристійного посту. «Щоб належно приготуватися до прийняття цього таїнства, вірні повинні дотримуватися посту, приписаного своєю Церквою» (ККЦ, 1387), тобто щонайменше одну годину перед Святою Літургією. Споживання води чи приймання ліків не порушує посту. Але Церква заохочує вірних готуватися до Святого Причастя глибшою молитвою і строгішим постом, навіть натще, хто може (пор. Кан. 93 з Партикулярного Права УГКЦ).

Церква дає приписи щодо євхаристійного посту з бажанням, щоб вірні, навіть так званою «стриманістю від їжі і напитків» зуміли приготуватися до зустрічі з Христом у Пресвятому Таїнстві Євхаристії. Звичайно добре було би, якби кожна людина старалася цей євхаристійний піст пережити по-особливому: не споживати їжі і стримуватися від алкоголю і куріння. Добрий звичай мали наші прародичі, коли після приймання Святого Причастя, старалися випити склянку чистої води, чи ще у храмі чи вже вдома, щоб повністю спожити Святе Причастя. Церква своїми законами старається про духовне добро своїх вірних дітей і бажає, щоб вірні якнайчастіше приступали до Святого Причастя.

 

Стараймося у наших парафіяльних спільнотах плекати «євхаристійний дух»:

– Подбаймо за те, щоби наші вірні якнайчастіше приступали до Святого Причастя, а відповідно, і частіше приступали до Святої Сповіді, а не раз до року; про це пояснюймо одні одним, в наших спільнотах, в наших родинах і в колі наших друзів;

– Стараймося про те, щоби наші діти, вже починаючи з перших років навчання у школі, готувалися до Першої Сповіді і Урочистого Святого Причастя, але щоби наша увага не зупинилася на «зовнішньому», тобто щоб ми наші парафіяльні Свята Урочистого Святого Причастя не перетворювали на звичайний показ мод і «весільних» вбрань з надмірними фінансовими витратами, але щоб ми плекали в наших дітях тиху і просту любов до Ісуса, присутнього у Євхаристії і до що-недільної участі у Святій Літургії;

– Подбаймо за те, щоб всі старші чи хворі з наших родин, які не можуть відвідувати храми,  мали можливість приступати до Сповіді і до Причастя у наших домах чи в лікарнях. За це, в першу чергу, повинні подбати найближчі родичі;

– Пам’ятаймо, що Святе Таїнство Покаяння і Святе Причастя є найбільшим захистом від всякого зла, від злих сил, від злих людей і від диявольського впливу, тому, коли щось не так в родині, зі здоров’ям, з дітьми, стараймося в першу чергу приступити до Святих Таїнств;

 

Дорогі наші читачі, завершую нинішнє навчання про Пресвяту Євхаристію словами Святого Івана Золотоустого: «Як багато людей сьогодні говорить: Я бажав би побачити Христове обличчя, образ, одяг, взуття! Ось, ти бачиш Його, дотикаєшся до Нього, споживаєш Його. Ти бажаєш бачити Його одежу, а Він дає тобі себе самого, і не тільки бачити, але й дотикатися, взивати і споживати. Тож ніхто не повинен приступати ані недбало, ані легкодушно, але всі з полум’яною любов’ю, з гарячим запалом і бадьорістю».

 

о. Йосафат Бойко, ВС