Спогади про історичний візит Патріарха Святослава до нашої парафії Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях) залишаться на довгі роки у душі кожного нашого вірного. Всі парафіяни, приятелі, гості та ціла чернеча родина Воплоченого Слова в Україні день 22 грудня 2017 року не забуде ніколи. Цього дня всі раділи і веселилися, бо до нас приїхав Патріарх. І ці ділення спогадами мають одну ціль – заохотити кожну парафію – священика і вірних – робити всі зусилля для того, щоб дочекатися такого радісного моменту – відвідин Єпископа, Митрополита чи Патріарха, незважаючи на різноманітні перешкоди, які можуть виникнути при організації.

ЯК ВСЕ БУЛО?

Ми давно хотіли запросити нашого Патріарха приїхати до нас. Вперше я написав такого  листа в грудні 2012 року, запросивши освятити наш новозбудований храм у травні 2013 року. Однак, в грудні цього ж 2012 року отримав відповідь, що Блаженніший Святослав через засідання Постійного Синоду в Казахстані, не зможе взяти участь у нашому торжестві. Відтак, декілька разів, зокрема в часі Патріаршого Собору, що проходив в Івано-Франківську, усним способом ми запрошували Його Блаженство відвідати нас. В тому часі нашу спільноту відвідували багато Єпископів. І парафіяни знову і знову просили мене: «Ну, давайте, запросіть Блаженнішого!». І я знову наважився надоїдати.  Тут з’явилося в інтернеті дуже гарне інтерв’ю про батьківство, в якому, між іншим, Блаженніший каже: «Дуже важливо, щоб наші люди по цілому світу відчули, що теж мають батька, мають до кого звернутися. А я зі свого боку, користуючись цією нагодою, хочу подякувати всім дітям нашої Церкви, нашим вірним в Україні і по цілому світу, які на мене чекають! Я вже казав, що батько має потребу розуміти і відчувати, що він потрібний всім своїм дітям, і мені мої вірні це чітко нагадують. Мені дуже приємно, що я можу послужити нашим людям, синам і донькам нашої Церкви». І ось я написав знову листа, пропонуючи 3 дати на відвідини і вже, за якихось два тижні я отримав телефонний дзвінок від нашого Митрополита, який мені сказав: «Буде Блаженніший!». Радості не було меж, але, одночасно я розумів, що нас чекає непросте приготування. До присутності нашого Митрополита чи інших єпископів ми вже звикли, а відвідини Патріарха це щось нового. Наша парафіяльна спільнота завжди дуже раділа відвідинам єпископів, бо дійсно була вповні свідома того, яку роль відіграє єпископ у Церкві і що єпископ – це є наступник апостолів, і, згідно слів святого Ігнатія Богоносця: «Без єпископа немає Церкви» (Послання до Смирнян, VIII розділ). Тому на різноманітні молитовні святкування ми старалися запрошувати різних єпископів. А тут має приїхати сам Глава і Отець нашої Церкви.

 

РОЗПОЧАЛОСЯ ПРИГОТУВАННЯ

Ми розпочали готуватися до приїзду. Кажу «МИ», бо різноманітні приготування не може виконати одна людина, в даному випадку – священик, але дійсно необхідна участь всіх парафіян, отців і сестер.

Найперше йшлося про інформаційну підготовку – щоб донести до якнайбільшого числа вірних новину про приїзд Патріарха. Ми приготували великі рекламні оголошення, на яких був зображений Блаженніший і в яких містилася вся інформація щодо Його приїзду. Вони були вивішені при в’їзді на наш масив та на парканах храму. Одночасно ми приготували «Пам’ятки відвідин парафії Патріархом Святославом», в який містилася різноманітна інформація: зображення нашого храму, двох мозаїк Ісуса Христа і Богородиці Фатімської, які було освячено в часі візиту, молитва за Україну, 10 СЛІВ Патріарха Святослава до кожного вірного та Іспит сумління «Доброго парафіянина». Було зроблено оголошення на радіо «Дзвони» і сюжети «Прямої мови» на телеканалі «Вежа». Одночасно ми подбали за те, щоб відбувалася трансляція Богослужіння в сам день візиту в Інтернеті завдяки ЖИВОМУ ТВ, а також і в записі на обласному телебаченні «Галичина». Великий екран на подвір’ї храму став корисним тим, які не змогли поміститися у храмі, а в ораторії (нижній частині храму) ми приготували місце для батьків з маленькими дітьми, бо все ж-таки цей візит відбувався 22 грудня – а це час зими. Проте, Господь добрий – дарував нам і гарну погоду.

Другим моментом підготовки – була господарська частина. З однієї сторони всі парафіяни почали старанно готуватися, прибравши біля своїх осель, упорядковуючи вулиці, рови, паркани. Декількох людей ми найняли на роботу для прибирання парафіяльних вулиць і цілого масиву. Завдяки сприянню міської і сільської рад, ми змогли багато робіт по підготовці візиту здійснити – навіть завершили тротуар вздовж дороги по вулиці Вербовій, яка веде до храму. Прибирання парафіяльного подвір’я і самого храму – це робота вже останніх днів перед приїздом Глави Церкви. Від щирого серця я прагну сказати «дякую» тим людям, які турбувалися, приходили, допомагали різними способами у підготовці такого історичного візиту. Я дуже хотів збудити свідомість наших вірних (не лише тих, хто живе в нас на парафії), що наші святкування залежать від кожного з нас і що кожен може чутися частиною тої чи іншої спільноти лише тоді, коли бере на себе якусь конкретну відповідальність і хоче щось зробити. В нас дуже багато є так званих «українців», які будують Україну з дивану і на словах, але самі не здатні прибрати біля своєї оселі і своїми руками зробити щось такого, що виходить за межі їхньої компетенції, проте здатні давати оцінки і критикувати будь-яку зроблену роботу.

Головним моментом приготування – це духовна частина. Всі наші вірні заздалегідь старалися приступити до святих тайн Покаяння і Євхаристії, щоби очистившись від всякої скверни – могли урочисто молитися разом з Главою Церкви і єднатися у Святому Причасті.

До організаційних підготовчих моментів належить літургійна частина:  важливо передбачити кількість священнослужителів та вірних, щоб приготувати відповідні місця. Ми розуміємо, що фактично – це нереально, проте старання у цьому напрямку треба зробити. Для священиків ми приготували окреме місце переодягання в ризи, які вже, коли приїхав Блаженніший, урочисто і процесійно супроводжували Його від парафіяльного центру до храму.

Відправу Архієрейської Літургії також важливо є приготувати ретельно. Група наших семінаристів, очолена о. Іваном Жуком та о. дияконом Юрієм Сидіром, старанно робила репетиції, щоб гарно прислуговувати на Літургії з Патріархом. Хор сестер монахинь, приготовлених п. Ольгою Петрів та п.Любою Терлецькою, зуміли провадити і співати Божественну Літургію так, що весь люд міг співати у уважно молитися, тобто хор дійсно правадив молитву, а не концерт. Особливу роль у хорі мала с. Марія Благовіщення, яке дуже гарно заспівала ірмос свята.

 

ДІТИ ЗУСТРІЛИ ПАТРІАРХА

 

В той час, коли Патріарх процесійно наближався до храму, біля вхідних дверей на сходах стояв о. Йосафат Бойко, настоятель парафії та діти, одягнені в українські строї, тримали коровай на вишитому рушнику і вітали словами, спеціально написаними, щоб зустрічати Главу Церкви. Коровай мав зображення нашого храму, яке здійснила с. Марія Єдності, а вірші, так урочисто прочитані дітьми, написала Мати Марія Гошівська. Дітей супроводжували с. Марія Оранта, катехитка нашої парафії разом з с. Марією Благовіщення.

 

Діти урочисто вітали Патріарха такими словами:

 

Батьку Церкви, Батьку наш, Блаженніший Святославе,

Дуже ми чекали Вас, й день прийшов цей величавий.

 

Всі  в парафії – сусіди, ми – одна родин родина.

Те, що Батько наш приїде, більш з’єднала ця новина.

 

До дітей Ви все в дорозі, Хліб душі несете – Слово,

Даючи надію в Бозі, Віри кріпите основи.

 

Так багато в Вас дітей – в Україні і по світі:

Скільки звернених очей, скільки душ Вам слід зігріти!

 

Хай Господь Вам сил дає, хай Марія потішає.

Скільки в Церкві потреб є – хай Вам Йосиф помагає.

 

Ми теж хочем помогти, Вам, Блаженніший, і Церкві.

Зносим в небо молитви і свої маленькі жертви.

 

Молимось за Церкву–Мати і за нашу землю рідну,

Щоб святих могла плекати й Богу плід принести гідно.

 

Як Кирило і Методій, хочемо святими стати,

І апостольській пригоді все життя своє віддати.

 

Хочем Правду ми шукати, а знайшовши, нею жити.

І щоб в цьому витривати – просим нас благословити.

 

Вас запрошує до храму вся Воплоченська родина,

Щоб Літургією славу, Богу вознести єдино.

 

 

Відтак о. Йосафат запросив Патріарха до храму очолити молитву: «Ваше Блаженство, наш Патріарше Святославе, для всіх тут присутніх, наших парафіян, друзів, і для цілої Чернечої Родини Воплоченого Слова, для всіх дітей нашої Церкви це є велика радість, бо ми дочекалися цього моменту, коли Ви до нас приїхали. І ми Вас запрошуємо благословити, потішити словом батьківським, поблагословити всі наші добрі наміри. Запрошуємо Вас до нашого храму святих Кирила і Методія очолити спільну молитву». Блаженніший взяв в руки хрест, поблагословив всіх присутніх та увійшов до храму для служіння Архієрейської Літургії.

 

ВСІ УВАЖНО МОЛИЛИСЯ, СПІВАЛИ І СЛУХАЛИ СЛОВО БОЖЕ І СЛОВО ПАТРІАРХА

 

Після євангельського читання, своїм батьківським словом звернувся до всіх у проповіді наш Блаженніший Святослав, зосередивши увагу присутніх на кількох пунктах: говорив про свято Непорочного Зачаття Богородиці Святою Анною, про первородний гріх, про перемогу добра над злом і про свято сили добра. А також сказав про особливу місію, з якою він приїхав на парафію Святих Кирила і Методія – урочисто завершити Ювілейний Рік 100-ліття фатімських об’явлень: «Щоб завершити цей ювілейний рік, я приїхав до вас. Тому що, коли ці обіцянки Пречистої Діви Марії не дійдуть до кожної парафії, коли кожен християнин, кожен українець не пообіцяє Богові і Церкві, що він буде боротися зі злом, коли не стане співучасником боротьби проти зла, – до того часу ми не відчуєм радості перемоги, яку ми уже сьогодні святкуємо»». Проповідь Блаженнішого подаємо окремо і заохочуємо перечитати в наших родинах чи у вільний час.

 

Після урочистого богослужіння, у якому всі присутні брали активну участь – співали, слухали Слово Боже і проповідь Архієрея, численні вірні приступили до Святої Євхаристії, – очі та вуха вірних були зосереджені на словах Патріарха.

 

ПАТРІАРХ ЗВЕРНУВСЯ ЗІ СЛОВОМ ПОДЯКИ

Традиційно, вся спільнота урочисто заспівала «многаліття» Папі Римському і Патріарху. Хочемо процитувати слова вдячності нашого дорогого Батька: «Дозвольте мені сердечно подякувати нашому правлячому Архієреєві – Владиці Митрополиту Володимиру за гостинність і за запрошення, які він мені склав – раз, а друге – він все відклав і разом зі мною сьогодні до Вас приїхав. Тому ми дякуємо, від імені усіх тут присутніх, Владико, за гостинність і за те, таке, смиренне служіння для добра Церкви, не тільки тут, на Прикарпатті, але всієї нашої Церкви і всього нашого українського народу. Я хочу дуже подякувати єпископові міста Стрия, моєї родини єпископові, Владиці Тарасови Сеньківу, який приїхав сьогодні для того, щоб разом з нами сьогодні молитися. Владико, сердечно дякую! Дякую за те, що, направду, є такий марійський єпископ, навіть, Ваші ризи сьогодні показують. Ви той, що справді любите не тільки Ліську Богородицю, яка у тій іконі славній є прославлена у місті Стрию, але, справді, усім своїм життям намагаєтеся свідчити правду і чинити добро. І дякую, що ви сьогодні тут є з нам». І тут всім єпископам було заспівано «многаліття».

Відтак Патріарх звернувся до о. Йосафата:

«Хочу сердечно подякувати настоятелеві цієї парафії отцю Йосафату за запрошення і таке, справді, дуже пильне і серйозне приготування. Знаєте, я спеціально слухав його відеоролик, відео звернення, де він розказував, не тільки все про мене, але все про свою парафію, як парафія готується, не тільки готується різними такими практичними, технічними, матеріальними речами, але, перш за все, готується молитвою до сьогоднішнього свята. Тому, отче, сердечне спасибі за те, що Ви так ревно працюєте і сієте Боже слово і усне, і писемне, і при помочі відео звернень, для того, щоб Божий люд кормився тим Божим словом і у ньому зростав».

 

А також висловив слова вдячності та побажання для отців і сестер монахинь чернечої родини Воплоченого Слова:

«Теж хочу сердечно подякувати за гостинність і за таку ревну працю для Церкви отцям і сестрам Згромадження Воплоченого Слова. Знаєте, ви дорогі отці і сестри, маєте унікальну і непросту місію – Ви маєте воплотити харизму вашого згромадження в богослов’я, духовність, літургію, аскетику, місію Української греко-католицької Церкви. Це не просте завдання. Ми пригадуємо, що  коли вперше, якесь латинське згромадження, захотіло увійти в життя нашої Церкви, наприклад, отці Редемптористи, їхні засновники – святі містики, як отець Схрейверс, були приїхали до України і довгі роки жили в Уневі, в студитів, для того, щоб перейнятися духовністю, життям, літургією, молитвою нашої Церкви і лише тоді відкрили новіціат. Почали приймати українських хлопців для того, щоб плекати членів свого згромадження, але вірних дітей УГКЦ у богопосвяченому житті. На вас є подібна місія. Але знаючи, що харизмою вашого слова є воплочувати, втілювати Боже слово у вашому особистому житті, я думаю, що ця місія воплочення, харизми Вашого згромадження, у нашій Церкві буде успішною. Хочу особливо подякувати за вашу активну соціальну працю, за вашу працю і увагу до тих, кого відкидає українське суспільство. Всіх, справді, дивує як сестри Воплоченого Слова працюють на захист ще ненародженого життя, того життя, яке сьогодні є сказане на смерть через, так звану, культуру смерті. А сестри, не тільки намагаються молитися за тих дітей, які ще носяться в лоні своїх матерів, але вони навіть помагають тим матерям, яких штовхають і їхня сім’я і наше суспільство чинити вбивство, чинити аборт. Помагають тим матерям, а відтак помогають їм, справді, в тих перших, таких тендітних хвилинах чування над життям новонароджених дітей. Дуже вам дякую, сестри! Це є унікальна праця і свідчення християнське, яке ви чините. Дякую отцям за місію на теренах Східної України, хоча знаю, що Вінниця це не дуже східна ще Україна, але це є територія нашої Київської Архиєпархії. Дякую за вашу місійну працю там. Дякую сестрам Воплоченого Слова за вашу таку місійну працю на півдні України. І знаєте на вас чекають у Краматорську, дуже чекають. Там отець Василь, навіть, приготував для вас помешкання і велике поле праці. Так, як ви молилися за мій приїзд сюди, так я молюся за ваш приїзд до Краматорська. Сподіваюся, що Господь Бог вам це поблагословить. Дозвольте в тій хвилині від імені усієї нашої Церкви подякувати Вам за Вашу працю, запевнити в тому, що Ваша Церква по материнському буде Вас провадити, помагати долати ті всі труднощі. І нехай Господь Бог поблагословить Вашу працю на многая і благая літа».

 

Патріарх подякував голові міста Івано-Франківська та голові с. Крихівці за допомогу Церкві та Її підтримку, а також заохотив всіх чинити добрі діла:

«В сьогоднішньому святі ми святкуємо перемогу, яку несе у собі сила добра.  Ми чули у Божому слові, що та сила є подібна до сили світла, яка перемагає темряву. Бо ми знаємо, що темрява – це є ніщо інше, як брак світла. Так само як ненависть є ніщо інше, як брак любові. Там де люблять, то ненависть втікає. Так само, коли десь ми бачимо багато зла, то, кажуть, краще одну свічку засвітити, ніж на темряву нарікати. Там де багато зла, треба добро чинити і те добро має свою власну силу, щоб зло перемагати. Тому, дозвольте мені, в тому святі, висловити подяку кільком скромним людям, які чинять добро, багато добра.  Я дуже прошу, щоб були зачитані у патріаршій грамоті». І тут о. Олег Олекса зачитав подячні грамоти, з нагоди 10-ліття від початку будівництва храму святих Кирила і Методія, для п. Руслана Марцінківа та п. Мирона Гаргата, а сам Патріарх їх вручив і поблагословив присутніх. Патріарх у грамоті, серед іншого, зазначив, що «ті, що докладаються до будівництва святині, наближають Бога до людини». Також в цей день грамоту отримав о. Іван Репела, який в цей день відзначав ювілей своїх священичих свячень.

«Очевидно, що всіх тих людей, які чинять добро, неможливо грамотами нагородити. Більше того, в Божих очах є цінними саме ті діла, про які ми не хвалимося, про які ніхто не знає, але вони світять, вони перемагають зло. Тому, дозвольте привітати всіх вас які чините добро і подякувати, що не боїтеся бути добрими людьми. Каже Ісус Христос до своїх учнів: «Ось я посилаю вас як овець між вовків». Хтось може подумати: «Ну чекайте, на певну смерть посилає». Але Іван Золотоустий каже так: «Ваше завдання є лишитися тими Божими овечками, навіть тоді, коли серед вовків живете, бо вашим Пастирем є Христос. Він є Пастир овець, а не вовків». І та сила добра, сила нашого пастиря Христа, завжди переможе. Отож усім вам тут присутнім, зокрема усім тим, які носять їмя Анна у цьому дні, нехай Господь Бог щедро благословить. Я хочу дуже подякувати тим нашим молільникам, які не вмістилися до церкви, бо тут нам тепло і комфортно, а там багато людей молиться на дворі, на снігу, вам, тим засніженим молільникам, сердечно дякую. Я не знаю чи ви зауважили цікавий феномен: під час моменту освячення довкола падав сніг, але над нашим храмом сонце світило. Як так сталося? Я думаю навіть науковці не зможуть до кінця пояснити, але був той знак, що те світло, про яке ми сьогодні чули у Божому Слові, воно є разом з нами і Господь Бог благословить усіх своїх дітей. Усім вам, тут присутнім, усьому нашому боголюбивому українському народові, нехай Господь Бог сотворить в здравії, в спасенії, в посіщенії Духа Святого многая і благая літа».

 

Відтак зі словом подяки до Патріарха звернувся о. Йосафат:

«Ваше Блаженство, благословіть на слово подячне. Дорогий наш Патріарше, дорогий Митрополите і дорогий Владико Тарасе, дорогі отці тут присутні, всі вірні. Ну я вже не знаю…. Так як Симеон нині чуюся «Нині можеш відпустити раба твого». І собі думаю, а що тепер парафіяни скажуть, бо вони все казали: «Ну запросіть того Владику», і я прошу того Владику, приїхав той Владика. «Ну давайте ще того Владику, ну давайте Патріарха». Тепер будуть мені надоїдати «ну запросіть Папу Римського».  Хочемо чи ні!!!? Всі парафіяни відповіли: «Хочемо».

 

«Один момент тривожний, коли Митрополит наш Володимир дзвонить мені і каже : «Всьо…буде Патріарх». Такий один момент стався десь два місяці тому. І я, насправді, дуже вдячний від імені всіх тут присутніх, що ми отримали таку ласку від Бога – мати серед нас Патріарха. Присутність Патріарха це є особлива Божа благодать і радість для кожного людського серця. І так, як я написав у проханні, яке поблагословив наш Митрополит і отець Теодор – наш настоятель. Я знайшов такі гарні слова нашого Патріарха в одному інтерв’ю,  в якому він каже про візит: «Дуже важливо, щоб наші люди по цілому світу відчули, що теж мають батька, мають до кого звернутися. А я зі свого боку, користуючись цією нагодою, хочу подякувати всім дітям нашої Церкви, нашим вірним в Україні і по цілому світу, які на мене чекають! Я вже казав, що батько має потребу розуміти і відчувати, що він потрібний всім своїм дітям, і мені мої вірні це чітко нагадують. Мені дуже приємно, що я можу послужити нашим людям, синам і донькам нашої Церкви». Ці слова, які, як тільки я прочитав, зразу захотів написати запрошення. І…подіяло, ви розумієте… Тому, насправді, насправді, дуже дякуємо. Сьогодні кожен вірний отримає таку пам’ятку про візит нашого Патіарха і в цій пам’ятці є слова нашого Патріарха, які він сказав у Фатімі, а ми сьогодні освячуємо ікону Богородиці Фатімської – мозаїку прекрасну, яка прикрашає нашу парафію. На цій пам’ятці є «10 слів» Патріарха Святослава до кожного вірного. Це головні тези з листа «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», але це означає, що це є завдання. Знаєте яке? Що ці «10 слів» Патріарха треба вивчити напам’ять і…. пам’ятати. Де ми важливі речі вішаємо? Де вішаємо важливі речі? На холодильнику! Правильно, бо там ми ніколи…. отже, так як у нас розпорядки богослужінь є на холодильнику, так і ці «10 слів» про живу парафію, ми маємо запам’ятовувати. Сьогодні хочемо, дорогий Патріарше, зробити від нашої парафії і від нашої Чернечої Родини такий маленький подарунок для Вас. Ми дуже хотіли зробити такий подарунок, який би Ви мали біля себе… Ну і ми так різними способами то взнавали і тут хочемо для Вас подарувати рясу і два підрясники. Шили на Ваш розмір. Оплески для нашого Патріарха»

 

«Сьогодні потішили нас своєю присутністю наш Митрополит  Володимир і Владика Тарас. Митрополит Володимир в нас часто є і ми за це, Владико, дуже вдячні, за Вашу таку доступність, за Вашу простоту, і за Ваше таке, як сказав Патріарх, смиренне служіння. Ми це дуже цінуємо і відчуваємо. І хочемо для Вас і для нашого друга зі Стрия, Владики Тараса, подарувати таку пам’ятку, такий хрест з Єрусалиму. Владика Тарас є в синіх ризах, то для нього синій хрест.  І з коротким словом від наших вірних, бо Церква це є вірні, це є ви, браття і сестри, звернеться до Патріарха наш відомий парафіянин пан Олег, який має таку …ну я навіть не знаю…не кличку, але «апостол», бо він у нас читає апостола серед вірних.

 

Пан Олег Жерноклеєв від імені парафіян звернувся до Патріарха:

«Ваше Блаженство, всечесні отці, владики, дорогі парафіяни, гості, брати і сестри у Воплоченому Слові! Звичайно, молитися разом із главою Церкви – це є дуже велика честь. Як історик, я усвідомлюю, що на таку маленьку і скромну парафію як наша, бо це є біля 200 сімей всього – на всього, візит Глави Церкви – це є дійсно подія історична. Як історик усвідомлюю, що така історична подія не може повторюватися часто. Але, насправді, Ви є давно присутній тут, між нами, адже ваш пастирський лист про «Живу Парафію, як місце зустрічі з Христом» дійсно став орієнтиром, маяком-дороговказом для розвитку парафії, для пароха, для його сотрудників, для Згромадження Воплоченого Слова в його парафіяльній роботі, для всіх вірних парафії, для всіх, хто мешкає тут і приходить до нас, для всіх нас. І дійсно ми прагнули, намагалися бути тою живою парафією, яка би не просто жила сама по собі, а яка би свідчила перед світом про те, що Церква Христова була, є і залишається живою. Насправді, родзинкою цієї парафії є її велика відкритість, відкритість на Бога, на дію Божу в душі, в серці кожного із нас і відкритість до людей. І, дійсно, тут все робиться для людей, і, насправді, відвідувати парафію трошки небезпечно, тому що кожен, хто хоч раз приходить сюди, стає нашим парафіянином. Як перефразовуючи одного святого, який казав, що у моєму серці є тільки входи, виходів немає. Кожен хто приходить в наше серце, залишається там назавжди, залишається нашим. Тому парафія ніби то маленька, а, насправді, вона є образом Вселенської Церкви, адже вона відкрита на цілий світ. І сюди приходять люди не тільки які мешкають тут, а звідусіль поспішають сюди, бо розуміють, що як тільки вони прийдуть, вони відразу тут стають нашими, своїми. З іншого боку, звичайно, ми дуже потребуємо, все-таки, і допомоги, підтримки і заохоти. Бо розуміємо, що бути живою клітиною можна тільки у складі, як невід’ємна частина Живої Церкви, Церкви, місію очолювати яку Боже Провидіння поклало на Вас. Ще раз дякуємо Вам, щиро дякуємо від всіх парафіян, мешканців, гостей, за Ваші пастирські відвідини, за Вашу молитву і бажаємо Вам міцного здоров’я, наснаги, всіх дарів і плодів Святого Духа у Вашому Служінні і хай Господь буде з Вами, щоб Ви завжди були знаком присутності Живого Бога у Церкві, у світі, серед нас. Дякую!»

 

Отець Йосафат просить Патріарха про освячення ікони мозаїки та наріжний камінь для майбутнього будівництва:

«Ну ми завжди щось просимо у всіх. Ви мене знаєте. Коли ви мене бачите, то я все щось прошу, а нині буду просити у Патріарха. В нас дуже багато є планів, дуже багато задумів, і Господь до цього часу все, що ми хотіли, Він нам в цьому помагав. Дорогий Патріарше, сьогодні хочемо, щоб Ви освятили ікону Богородиці Фатімської – мозаїку, яку зробив наш прикарпатський митець Олег Заєць. Ці мозаїки, внутрішні, храму – це мозаїки Римської школи мозаїки Івана Рупніка, яку провадив, очолював наш, також прикарпатський, священик отець Євген. А ще в нас такий є дуже великий, грандіозний задум, який ми віримо, що з Вашим благословенням воно нам піде дуже швидко. Це оцей камінь, щоб Ви нам його покропили. Це той камінь, який має таким стати початком, наріжним каменем, бо Ваше благословення, воно нам додасть такого щоб ми швидко зробили. «Ковчег. Посвячення наріжного каменя дитячого садочка. Патріарх Святослав Шевчук, Митрополит Володимир Війтишин, 22 грудня 2017 р.Б. Парафія Свв. Кирила і Методія ЗВС. На славу Божу і для добра України. Амінь.»

 

Патріарх зачитав молитву: «Благослови, Господи, цей камінь і дай, щоб через прикликання святого Твого імені всі, хто з чистим помислом допоможуть при будові цього дитячого садочка «Ковчег», сподобилися отримати здоров’я для тіла і спасенне зцілення для душі. В Христі Ісусі, Господі нашому, що Йому належить всяка слава, честь і поклоніння Отцю і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.», а відтак взяв кропило, окропив камінь свяченою водою і сказав: «Основується християнський садочок на славу великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа і освячується цей наріжний камінь в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа. Амінь».

Отець

 

«То вже Патріарх благословив, щоб всі ви брали участь у будівництві, ви зрозуміли!!!» – сказав о. Йосафат, звертаючись до всіх присутніх. А Патріарх, виходячи з храму сказав: «Перед тим ніж відійти від Божого престолу, на подальші освячення, давайте помолимося разом за Україну «Боже великий, єдиний». Вся спільнота співала і молилася за Україну, а відтак вийшла з храму для освячення ікон-мозаїк Фатімської Богоматері та Христа Спасителя. Ця урочистість відбулася вже на парафіяльному подвір’ї: Патріарх зачитав молитву освячення ікон, окропив свяченою водою Він сам, потім Митрополит Володимир і Владика Тарас. Опісля всі священнослужителі мали гарну нагоду зробити спільну фотографію на сходах храму, коли Митрополит Володимир подякував Патріарху за його любов до Прикарпаття і за його відвідини нашого краю.

 

Всі вірні приступили до мирування, а  відтак, завдяки старанням благочинців та Мальтійської Служби Допомоги, могли смакувати пресмачний борщик. Відтак Блаженніший завдяки нашим ЗМІ, склав слова побажання для всіх вірних нашої Митрополії щасливого нового Року та радісних святкувань Різдва Христового. У більш вузькому колі відбулася святкова трапеза, яку приготували сестри монахині. В часі обіду отці, брати і сестри, діти з містечка Милосердя Святого Миколая та родина Канюків з Богородчан мали гарну нагоду заспівати для Патріарха. Гімн парафії всі присутні співали, дякуючи Богові за такий подарунок для парафії та для чернечої родини Воплоченого Слова. В часі трапези, окремі присутні мали нагоду звернутися зі словами побажань, а о. Йосафат зробив маленький подарунок, звертаючись до Патріарха: «Подумав собі одного вечора на ре колекціях, рівно місяць тому, у Бурштині: що діти можуть подарувати Батькові? Зазвичай, батьки дарують щось дітям. Але знайшов такі гарні слова у Святому Письмі в книзі Ісая 52,7 і ними хочу поділитися: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!». Тому ми вирішили подарувати Вам взуття – на ті ноги, які постійно в дорозі, щоб звіщати мир, добро, спасіння… Але ж Вас, Ваше Блаженство, завжди супроводжують вірні супутники: отець секретар Олег і брат-шофер Іпатій  – вони співучасники благовісника – і їм також хочемо подарувати взуття, щоб Ви всі їздили, ходили і звіщали мир, добро і спасіння, а де Вас не приймуть, щоб ви мали з чого обтрусити порох…».

 

Після трапези, Блаженніший Святослав, на короткий час зустрівся з отцями, братами і сестрами монахинями Чернечої Родини Воплоченого Слова у конференц-залі. В часі зустрічі подякував за наше служіння і заохотив до ще ревнішого апостольського служіння Богові, Церкві та людям. Ми попрощалися з Блаженнішим, який від’їхав до Дому Милосердя, де діти і сестри монахині мали гарну нагоду зблизька показати і розповісти про їхнє служіння для потребуючих діточок.

 

На завершення, складаю, найперше, щиру подяку Богові за можливість мати серед нас Батька нашої Церкви. Ми такого дару не заслужили, але на нього дуже сподівалися. Дякую всім отцям і сестрам монахиням нашої Чернечої Родини Воплоченого Слова, нашим парафіянам і друзям за добру волю трудитися і допомогти, підтримку, радісне служіння і поміч до та в часі відвідин Патріарха. Дякую всім вірним – нашим парафіянам і приятелям, всім братам і сестрам у Воплоченому Слові, всім священикам, які прийшли розділити нашу радість – молитися і святкувати разом з Патріархом. Господи, слава Тобі.

 

о. Йосафат Бойко, ВС