Протягом трьох днів, з 28 по 30 жовтня у Ватикані проходила І Міжнародна конференція для єпископських вікаріїв та делегатів у справах богопосвяченого життя, у якій взяло участь близько 250 учасників з різних країн світу. Тема була визначена так: «Завдання і роль єпископських вікаріїв у справах богопосвяченого життя». Організатором  була Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого життя і Товариств Апостольського життя  від Патріаршої Комісії у справах монашества УГКЦ участь взяли о. Роман Лагіш, ЗНІ та с. Валентина Рябушко, вінкентка. Представником від Івано-Франківської Архієпархії, з благословення Митрополита Володимира, був о. Йосафат Бойко, ВС, синкел у справах монашества. Від Мукачівської Єпархії делегатом був о. Теодор Мацапула, ВС. І ще одна сестра монахиня з України – делегатка від римсько-католицької Церкви в Україні с. Анна Кліпацька.

Папа Римський, наступник апостола Петра, якому належить найвища, повна і безпосередня влада над цілою Церквою, послуговується у виконанні свого служіння різними інституціями, які разом складають, так звану Римську Курію. Сюди належать різні секретаріати, конгрегації, трибунали, Папські ради, комісії і комітети, та інші відомства. Серед конгрегацій особливе місце займає Конгрегація у справах Інститутів Богопосвяченого Життя і Товариств Апостольського Життя (лат. Congregatio pro Institutis vitae consecrate et Societatibus vitae apostolicae). Вона є однією серед 9 інших і має особливі завдання у Церкві – сприяти заснуванню чернечих та мирянських інститутів, товариств апостольського життя, допомагати у їх розвитку та захищати їхню діяльність та ідентичність, допомагати утворенню різних об’єднань та федерацій, а також до її компетенції належать посвячені миряни, третьочинці, монахи самітники та інші форми богопосвяченого життя і служіння. Очолює Конгрегацію Кардинал-префект Жуан Брас де Авіс, а секретарем є архієпископ Хосе Родрігес Карбальйо.

Якщо заглянути до історії, то можна помітити, що ще у 1586 році Папа Римський Сикст V створив Священну Конгрегацію для консультування ченців (лат. Congregatio super Consultationibus Regularium). Сучасну назву і юридичний статус Конгрегації визначив Папа Іван Павло ІІ (нині Святий) конституцією Pastor Bonus від 28 червня 1988 року.

Теми, які були представлені і обговорені:

  • розвиток та захист богопосвяченого способу життя;
  • богопосвячене життя, турбота і нагляд з боку єпископа: юридичні питання;
  • розпізнавання, супровід та визнання нової реальності (нового способу) богопосвяченого життя;
  • супровід тих спільнот богопосвяченого життя, які занепадають чи зникають (вимирають);
  • документ «MUTUAE RELATIONES», про відносини між єпископом та спільнотами богопосвяченого життя, реальний стан та нові можливості;
  • контемплятивне життя жіночих спільнот;
  • Апостольська Конституція: «Vultum Dei Quaerere»: богословсько-духовні погляди.

Перший день, п’ятниця був особливим. Попри привітання з боку Кардинала Очільника Конгрегації та його доповідь про роль згаданої ватиканської інституції, всі присутні мали гарну нагоду мати приватну аудієнцію з Папою Франциском. Проходила зустріч у ватиканському палаці – в залі св. Клемента; розпочалася короткою молитвою, а потім до всіх присутніх Святіший Отець звернувся з короткою промовою, в якій серед іншого, передав особливе вітання єпископам тих дієцезій та єпархій, представники яких були присутні.

Найперше, Папа нагадав, що богопосвячене життя є даром для Церкви, зростає у Церкві і є спрямоване до Церкви; що про це не можна забувати ані пасторам (єпископам), ані богопосвяченим особам і що єпископи покликані приймати такий стиль життя з радістю і вдячністю, а також і допомагати його розвивати. Папа Франциск нагадав, що не можна плутати справедливу автономію у цій сфері з незалежністю та відокремленням, тобто що богопосвячені особи повинні мати завжди живий зв’язок є єпископом.

Другим пунктом розважання Святішого Отця була тема заснування нових спільнот богопосвяченого життя. В цій справі кожен єпископ має радитися зі згаданою Конгрегацією; важливо звертати увагу на той факт, що при заснуванні нових спільнот богопосвяченого життя, єпископ не може піклуватися лише про добро своєї єпархії (місцевої Церкви), але про загальне добро Католицької Церкви; він повинен дбати за відповідне формування кандидатів, а також повинен мати за помічників тих, хто живе таким способом життя (богопосвячених осіб).

Третім пунктом застанови Глави Церкви став документ «Mutuae relationes»  ̶  про взаємовідносини між єпископом та спільнотами богопосвячених осіб. Нема взаємних відносин – сказав Папа,  там, де хтось керує, а інші повинні підпорядковуватися через страх чи доцільність (корисніть); але є там, де має місце діалог, слухання з повагою, гостинність, зустріч і пізнання, співпраця для добра Церкви. Закликав Папа особливу турботу виявляти до контемплятивних сестер, які покликані до служіння у мовчанці клявзури. Вкінці Святійший Отець закликав любити богопосвячене життя та пізнавати його глибину, а також дбати за добрі взаємовідносини зі своїми єпископами. А також попросив помолитися за нього.

На кожній сесії, яка містила по дві доповіді, молитовні моменти (утреня, часи, вечірня) учасники мали гарну нагоду поставити запитання та отримати кваліфіковані відповіді. Одна з речей, яку варто відзначити, що серед пропозицій, висловлених учасниками з різних країн, пропонували Конгрегації, щоб вона постаралася донести до єпископів бажання і потребу розповідати і представляти семінаристам та священикам єпархіальним (дієцезальним) про богопосвячене життя як таке і в чому воно головно полягає. Тішить, що в нашій Українській Греко-католицькій Церкві така практика вже існує декілька років і походить від Синоду Єпископів: кожного року на один тиждень збираються семінаристи з різних семінарій України і проходять курс «Богослов’я богопосвяченого життя». Саме Патріарша комісія у справах монашества піклується про проведення цього курсу і цього року в ньому взяло участь понад 70 семінаристів зі всіх семінарій України.

Всі учасники також мали гарну нагоду спілкуватися між собою і ділитися досвідом служіння у єпархіях по цілому світі, а також отримати відповіді на різного роду запитання. Висновок, до якого підходили наприкінці кожної доповіді був такий: Вікарій у справах богопосвяченого життя повинен допомагати єпископові підтримувати зв’язок з богопосвяченими особами своєї єпархії (дієцезії). Конференція завершилася урочистою Службою Божою у базиліці св. Антонія в Римі.