5 МОМЕНТІВ ХРАМОВОГО ПРАЗНИКА СВЯТИХ КИРИЛА І МЕТОДІЯ

Дорогі парафіяни і приятелі нашої парафії, хочу поділитися з Вами деякими думками щодо цьогорічних святкувань з нагоди нашого храмового празника Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях). Зазвичай новини пишуть відразу після події, щоби не втратити актуальність, але цього разу я вирішив зачекати, щоб, як кажуть у народі, «переспати» з цими думками.

Наші цьогорічні «храмові» святкування пройшли, Богу дякувати, дуже гарно. Тішимося, що в них взяли участь велика кількість парафіян і гостей, а Господь подарував нам прекрасну погоду. Нові обличчя нас приємно дивували кожного дня, а особливо у суботу ввечері і в неділю. Хочу поділитися з Вами думками про п’ять моментів, які мені наповняють серце вдячністю: участь у приготуваннях до святкувань, акції «Емпанадас на храм», Вечір пісні і танцю, наші цьогорічні гості, а також поява першого літопису Парафії «Жива Парафія».

 

  1. ПРИГОТУВАННЯ ДО ХРАМОВИХ СВЯТКУВАНЬ.

Наші святкування ми плануємо заздалегідь, але часто можна про щось і забути. Я стараюся програмувати, записувати певні речі і просити допомоги у різних людей завчасно. Оскільки святкування набирають кожного разу більшої популярності, тому і люди кожного року стають більш свідомими своєї належності до парафії, не формальної, але реальної, і щоразу більше прагнуть взяти активну участь. Приходять до храму, телефонують і запитують: «Як я можу Вам допомогти?»

Тому одного ранку я вирішив написати і такі інформаційні листочки лежали при виході з храму разом з конвертами: «ЯК КОНКРЕТНО Я МОЖУ ДОПОМОГТИ У ПРИГОТУВАННІ І СВЯТКУВАННІ ХРАМОВОГО ПРАЗНИКА?»

– Я розумію, що храмовий празник – то свято всієї нашої парафіяльної родини – це день подяки Богові за наш храм і нашу парафію. Я вдячний (вдячна) Богові, що я тут живу!!! І я буду старатися брати участь у всіх заходах і запрошувати моїх знайомих і рідних!

– Я повинен прибрати мою домівку і моє подвір’я, покосити газони, траву, прибрати дорогу і рів, що є біля чи навпроти моєї оселі, щоб всюди було чисто!

– Я від моєї родини постараюся принести на святкування в неділю – пляцок чи торт, або тацю канапок і також блок солодкої (мінеральної) води. Воду можна принести під час тижня, а солодке чи канапки в суботу ввечері або в неділю зранку. Ми хочемо, щоб всім нашим гостям було добре і приємно;

– Я можу скласти грошову пожертву, щоб покрити організаційні витрати (на гостей, на хор, на оркестр та на інші організаційні моменти). Пожертву скласти в конверт, підписати «на храмовий празник» і передати о. Йосафату.

– Я можу купити трохи подарунків (а може і вдома маю речі, які я не використовую) – іграшки, канцтовари та інше (запитати в отця) і принести для користування в ораторії та на призи – в іграх і забавах з дітьми;

–  Я можу прийти в суботу, за тиждень до храмового празника, на прибирання біля храму на 11 годину (мити вікна, складати речі, робити порядки), а якщо не маю часу в суботу, то запропоную мою допомогу іншим способом чи в інший час!

 

Дійсно, багато людей захотіли брати участь, не просто у святкуваннях, але і в приготуваннях. Попри організаційні моменти, цього року, ми мали гарну нагоду слухати дві конференції. Одна була присвячена 150-літньому Ювілею з дня народження Блаженномученика Григорія Хомишина, Єпископа Станіславівського, який майже пів століття провадив нашу Станіславівську Єпархію у минулому столітті і став мучеником за вірність Христові і Христовій Церкві. Цю конференцію нам провів п. Олег Єгрешій, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ПНУ та викладач Івано-Франківського Богословського Університету. Друга конференція – присвячена темі паломництва, і зокрема, паломництва марійськими місцями Європи – до Люрду і до Фатіми. Таке паломництво від парафії ми здійснили після Пасхи, і наш паламар Роман Зубрицький, підготував для всіх присутніх маленьку доповідь з відео презентацією про цінність паломництв і про об’явлення Богородиці у Люрді та у Фатімі. В часі днів приготувань ми мали гарну нагоду освятити придорожню капличку Пресвятої Родини з Назарету.

Прикрашання хреста, прибирання подвір’я, облагородження території і косіння газонів, миття сходів, храму і парафіяльного центру – це все «конкретна допомога» у приготуванні. Вірні, які не змогли самі прийти і допомогти, склали пожертву, щоб я знайшов «вільні руки» для прибирання цілої парафії. Ми так і зробили. За кожну особу і за кожні «руки» я дякую Богові.

 

  1. АКЦІЯ «ЕМПАНАДАС на ХРАМ»

Багатьом людям ми розповідаємо про це неординарне дійство і кожного року стараємося придумати щось нового, цікавого, але є і сталі речі, серед яких такі відомі як «ЕМПАНАДАС на храм».

Емпанадас – це аргентинські пиріжки з м’ясом, заправленим смаженою цибулею, оливками і вареними яйцями. Вже декілька років поспіль триває ця акція. Наше Згромадження Воплоченого Слова було засноване в Аргентині, і перші священики та сестри приїхавши на місію, інколи готували їсти такі пиріжки, нам дуже смакували і з часом прийшла ідея робити такі акцію для збору коштів на будівництво храму.

Як все відбувається? Сестри складають список продуктів за два тижні перед святом. Я шукаю доброчинців, які готові купити ці продукти для акції. Є такі люди, які вже наперед зголошуються щедро купити ті чи інші продукти.  І вже від п’ятниці сестри починають готувати ці «емпанадас». Протягом декількох років користувалися пекарнями, а цьогоріч готували в монастирі. І так в неділю вже самі люди приходять і питають: «А будуть ті ваші пиріжки, чи як там «панади»? Не всі запам’ятовують правильно назву, але точно, пам’ятають про смачні пиріжки з м’ясом.

Насправді це дуже гарне служіння, яке здійснюють наші сестри монахині з Новіціатського дому для парафіяльного свята – наші «празничани» чекають, радо купують і смачно з’їдають такі собі «емпанадас».

 

  1. ВЕЧІР ПІСНІ І ТАНЦЮ

Колись ми починали ці вечори з такою назвою «Вечір Ретро пісні і танцю». Їх нам допомагали проводити виконавці з Філармонії і люди приходили в спеціальному одязі: «в горошки». Згодом ми побачили, що наші люди хочуть більше танцювати і більше полюбляють нашу українську народну музику.

Одного року, коли ще вечори проходили в садочку біля монастиря (зараз на подвір’ї храму) почався дощ. Я переживав, що людей не буде, але цього дощового вечора під парасолями танцювало 230 осіб. Можете собі уявити. Я дякував Богові, що ці люди не втекли додому, але цінували те, що для них ми приготували і залишилися з нами – до кінця.

Такому вечору з піснями і танцями передує молитовна частина – наприклад цього року ми молилися Вечірню з Литією, посвятили Ікону Серця Христового, написану Тарасом Халаком, мали урочистий обхід кругом храму з іконою Святих Кирила і Методія, а також всі мали нагоду почути проповідь про «життя парафії» та спільну працю для добра Церкви.

Саме свято також потребує неабиякої підготовки. Незамінними виконавцями-артистами-музикантами в суботу ввечері є о. Софрон Зелінський, Роман Калин, Ігор Галюк. Кожного року до них приєднуються інші виконавці. Це християни, які жертвують своїм часом і талантами для того, щоб народ міг веселитися і радіти. Це люди, які це роблять просто так, хоч нині багато людей не вірять у це… Не вірять, бо самі не привикли робити щось «просто так», безкорисливо, задля добра людей, задля любові до Господа і до Церкви… Боже, дякую Тобі за таких людей.

Одночасно в цей суботній вечір відбуваються ще два «куховарні» дійства: наші парафіянки готують вечерю для присутніх і обслуговують гостей, а чоловіки з парафії готують головну страву: минулими роками це був бограч, а цього року пресмачний плов. В один момент до мене підійшли стривожені жінки і сказали: «Отче, плову не вистарчило!». Я запитав: «А скільки порцій роздали?». Коли я почув відповідь «350 порцій» я сказав: «Ну нема ради, дякуємо Богові, що 350 чоловік повечеряло». Інші мали нагоду придбати також ковбаски на вогні, які готували інші чоловіки. Саме у приготуванні вечері беруть участь наші чоловіки і ми за це їм дуже вдячні.

Народ молився, вечеряв, танцював і веселився. І ми Богу вдячні за це, що парафія стає місцем спільнотного відпочинку.

Я згадував про це у проповіді в суботу ввечері, що храмовий празник – це як одна велика мозаїка, яка складається з багатьох камінчиків, які, самі по собі є нічим. Так, у приготуванні до празника беруть участь близько 40 активних християн, які разом зі всіма учасниками і молільниками творять пречудову мозаїку – Церкву. Разом ми можемо багато чого прекрасного сотворити, якщо ми з’єднані у Бозі і у Церкві.

 

  1. НАШІ ГОСТІ – ВЛАДИКА ВЕНЕДИКТ, СВЯЩЕНИКИ і СЕМІНАРИСТИ

Кожного року ми стараємося запросити очолити недільні богослужіння якогось Єпископа. Єпископ – це головний священик у єпархії чи Архієпархії, тому Його ще називаєть «Архієрей», а священика «ієреєм». Не завжди може взяти участь у святкуваннях наш Митрополит, але він радо благословляє, щоб ми знаходили іншого єпископа. Цьогоріч ласкаво погодився молитися з нами Владика Венедикт (Алексійчук), колишній єпископ-помічник Львівський, а тепер єпископ для українців у Чикаго (США). Потішив нас своєю присутністю, звернувся до присутніх з гарним Словом, взяв участь у святкуваннях і, в часі концерту, заохотив зі сцени всіх присутніх ділитися християнською радістю.

Своєю присутністю нас потішили і семінаристи – майбутні священики. Цього року вони прибули з Івано-Франківської Семінарії і з Львівської. Івано-Франківські семінаристи співали Вечірню з Литією в суботу ввечері і Святу Літургію в неділю, за що Владика Венедикт їм подякував і назвав «ангельським» їх спів. І в суботу і в неділю їх супроводжував сам ректор о. Олесь Будзяк.

Львівські семінаристи вже вдруге приїжджають до нас – вперше вони давали концерт 9 січня цього року, колядували. А на цей раз приїхали потішити присутніх своїми оркестровими виступами. Група семінаристів-аматорів на чолі з п. Андріаном Лесівим вміють привернути увагу присутніх і вміють ділитися дарами-талантами, якими Господь їх обдарував. Це вони роблять жертовно і віддано.

В недільному богослужінні Владиці співслужили 16 священиків – монахів і єпархіальних, які приїхали розділити наші святкування і отримали в подарунок книгу-літопис «Жива парафія». Концерт недільний після богослужіння – це шедеври наших друзів – Галини Баранкевич, Оксани Романюк, Оксани Сливки, гурту «Гардамани», які вміють ділитися своїми талантами.

 

  1. ЛІТОПИС ПАРАФІЇ «ЖИВА ПАРАФІЯ».

Ще одною цьогорічною новинкою була книга-літопис парафії «Жива Парафія». Це книга, яку підготували наші парафіяни, а саме Любов Соловка, Олег Жерноклеєв, Павло Баланюк. Історія цього літопису така: ще минулого року на мої уродини (8 листопада 2016) Любов Соловка подарувала мені текст – історію парафії. Вона не знала, що мені подарувати і вирішила зробити такий сюрприз: вона копіювала всю інформацію про життя парафії з нашої веб сторінки, з моєї фейсбукової сторінки, додавала і дописувала все, що пам’ятала, збирали спогади парафіян і впорядковувала все це хронологічно. Мене надзвичайно приємно вразила її жертовна праця і мені дуже сподобався її подарунок. Згодом народилася думка видати книгу. Ця книга присвячена моєму 10-літньому служінню на парафії. Всі три співавтори подбали за те, щоб книгу впорядкувати, прикрасити 365 фотографіями з історії парафії від початку її заснування, а також, щоб знайти гроші для її видавництва – багато вірних нашої парафії згодилися допомогти, щоб ця книга побачила світ і щоб я не переживав звідки взяти гроші для друку. Ця книга – це мені подарунок від парафіян, а друкарня «Фоліант» цей задум допомогла втілити.

Дякувати Богу, книга вийшла тисячним тиражем і всі бажаючі змогли її придбати для своєї родини. Серед такої великої кількості фотографій кожен може себе пошукати і, правдоподібно, знайти, бо всі разом ми творимо історію, а літопис – це наша історія. Цю книгу можна придбати для своєї родини і для своїх друзів у нашому храмі і ваша пожертва за книгу піде на розвиток парафії.

 

Одним словом, дякую Богові і всім тим людям, які допомагають приготовляти святкування, які беруть участь у всіх молитвах і заходах, які ми організовуємо. Божа допомога є моєю силою, а Ваша особиста присутність – погляд, потиск руки чи обійми є моїм стимулом, щоб ревно і віддано трудитися для Господа і для ближніх. Дякую Вам за те, що Ви любите Господа Бога, Святу Церкву і нашу парафію.

 

о. Йосафат Бойко, ВС