Дорогі та возлюблені у Христі, цього року в Католицькій Церкві переживаємо величний ювілей 100-ліття об’явлення Матері Божої у Фатімі (Португалія).

Богородиця об’являлася 6 раз трьом пастушкам Лукії, Франциску та Якинті. У цих об’явленнях просить у дітей молитися на вервиці за мир та навернення грішників, а також просила про установлення набоженства до Її Непорочного Серця, щоб спасати душі від пекла.

Тому з нагоди такої події в нас на Парафії свв. Кирила і Методія було організовано паломництво до Фатіми, а оскільки до неї лежить не короткий шлях, то наше паломництво передбачало відвідини багатьох цікавих місць Європи, як культурних так і релігійних. Тож пригадаю як це все відбувалось…

По обіді в неділю ми вирушили в паломництво і першою нашою зупинкою було місто Прага. Тут є чудотворна статуетка маленького Ісусика, якого там називають Єзулатко або Празький Ісусик. Для мене це була перша втілена мрія ще з років семінарії, коли я вчився в Італії. Бо щодня своє навчання я починав з молитов, одна з яких була до Єзулятка за добре навчання. І ось ставши священиком хотів Йому за це особисто подякувати. Це мені вдалось!

Місто Прага також досить цікаве своєю історією та архітектурою, ми з паломниками мали змогу відвідати кафедральний собор св. Віта, будівництво якого тривало понад 600 років, пройшлися старовинним містом через Карлів міст до Староміської ратуші, а також мали Божественну Літургію в храмі св. Климента Папи, на якій зокрема, дякували за перший день нашого паломництва.

Наступне місто, яке нас чекало – це Париж. Який вважають одним з центрів європейської освіти, насамперед релігійної. І одним з найважливіших християнських місць Парижу, я би сказав його серцем, є Собор Паризької Богоматері. Величавий, красивий, оздоблений фігурками багатьох святих. Це перша така знатна святиня на честь Богородиці, яку ми відвідали у нашому паломництві. У ній прославляючи піснею Воскреслого Господа молилися до Нашої Небесної Матінки за мир в Україні. Потім у супроводі кумедного гіда рушили і до культурних місць Парижу, серед яких був Лувр, через Єлисейські поля до площі Згоди (друга за величиною по площі в Європі) і до Ейфелевої вежі. А на завершення мали Божественну Літургію в українському греко-католицькому соборі Святого Володимира Великого.

Продовжуючи наше паломництво у доброму, жертовному (через нічні переїзди), але веселому дусі ми прибули до Люрду. Під’їжджаючи до цього затишного міста нас зустрічали мальовничі засніжені Піренейські гори. Перше враження, яке на мене справило це місто є те, що воно сповнене великою турботою і милосердям до потребуючих опіки і догляду людей.

Саме в Люрді в періоді з 11 лютого до 16 липня 1858 року Богородиця об’явилася 18 разів убогій пастушці, св. Бернадетті Субіру, в Гроті Массаб’єль, закликаючи до молитви і покути. Цікаво що, саме об’явлення відбулося на четвертий рік, після проголошення Папою Пієм IX догми про Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії. Під час 16 об’явлення 25.03.1858 р. Діва, нарешті, сказала своє ім’я: «Я – Непорочне Зачаття», про що власне і йдеться у вище згаданім догматі.

Після Божественної Літургії, яку ми мали в каплиці крипти собору, прогулялися містом, йдучи до готелю на поселення. А опісля молилися Хресну дорогу, кожна стація якої зображена чудовими фігурами, а на 13 стації в центральному хресті є часточка хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос.

Ввечері ми взяли участь у процесійному молитовному поході, під час якого всі люди моляться на вервиці різними мовами, а також співають пісні на честь Богородиці. Деякі з наших паломників мали змогу співати пісню до Богородиці українською мовою.

Зранку наступного дня ми пішли до Гроти об’явлень, де також тече чудотворне джерело, а поряд облаштовані купальні, де під пильним доглядом волонтерів можна омитися водою. Це не звичне купання, воно супроводжується молитвою-проханням до Богородиці, щоб Вона визволила нас з немочей як тілесних, так і духовних, даруючи полегшу для душі і тіла. Тому кожен з нас міг побувати в цих купальнях.

Також біля Гроту волонтери стараються зберігати тишу для молитви, про яку просила Богородиця, також там на землі можна побачити напис, який свідчить про те, що саме тут 11 лютого 1858 року Бернадетті вперше з’явилася Богородиця.

Потім мали Божественну Літургію в українській греко-католицькій храмі Успіння Пресвятої Богородиці, молячись за наших рідних і близьких, а після обідньої перекуски с. Павля СНДМ, яка провела нам екскурсію містечком, розказуючи, що однією особливістю Люрду є вулиці, позначені блакитною лінією. Саме цими вулицями св. Бернадетта щодня прямувала зі свого дому до гроту у скелі Массаб’єль, де на неї чекала світла Пані. Вуличками можна дійти до будинку, де мешкала родина Бернадетти Субіру, зараз він облаштований як музей, який знайомить із життям св. Бернадетти.

Ввечері ми вирушили до основного міста нашого паломництва – до Фатіми. Про довгенький нічний переїзд нам дозволив забути ОКЕАН, який був досить спокійним. Змочивши в ньому свої ноги, ми попрямували до Фатіми. Перше враження, яке воно на мене склало – паломницьке місто, а широчезна площа біля базиліки Діви Марії Вервиці Фатімської надає місцю важливого та світового паломницького осередку. Відслуживши Божественну Літургію в одній з каплиць новозбудованого храму Пресвятої Трійці, в такий спосіб склали подяку Богородиці за такий некороткий шлях, який ми подолали. Після загальної фотографії паломницької групи мали змогу відвідати музей з цікавими експонатами, які різного роду паломники (в тому числі і Папи Римські) залишили для Богородиці, як дяку за отримані ласки від Бога через Її материнську опіку і заступництво. В тому числі ми змогли побачити корону в  середині якої є вложена куля, якою був поранений тепер вже святий Іван Павло ІІ 13 травня 1981 р. на площі св. Петра у Ватикані. Саме її Папа «подарував» Фатімській Богородиці, як дяку за врятоване йому життя. І саме цю корону мала Богородиця, коли 13 травня цього року Папа Франциск приїхав до Фатіми, де під час урочистої Меси проголосив святими пастушків Франциска і Якинту.

Вийшовши на площу ми направились до каплички, яка збудована 1919 року на прохання, що його висловила сама Діва Марія. У каплиці з 1920 року виставлена статуя Пресвятої Богородиці Фатімської, що точно відтворює Її образ, який бачила та описала с. Лучія Сантос. Фігурка Богородиці стоїть на п’єдесталі, встановленому на місці, де ріс дуб, над яким пастушкам з’являлася Світла Пані. У 1946 році статуя Діви Марії Фатімської була коронована на знак особливої шани від Церкви.

Кожного вечора в цій каплиці моляться вервицю за навернення світу та окремих народів, які найбільше цього потребують. Але паломники приїздять сюди також з особистими проханнями, просячи про зцілення як для тіла так і для душі, а також дякуючи Богородиці за отримані ласки. Також і ми з отцями та паломниками щовечора були присутні на цій молитві вервиці до Богородиці просячи в особливий спосіб за мир в нашій державі, наших сім’ях і зокрема в наших серцях. Після цієї вервиці і процесійного обходу площею ми щораз, збираючись з нашими паломниками співали пісню до Богородиці, як прояв нашої «дитячої» любові до нашої Небесної Неньки.

А в неділю 30 квітня мали Божественну Літургію в українському греко-католицькому храмі Успіння Пресвятої Богородиці (Domus Pacis), на якій була також присутня українська група паломників, які проживають в Іспанії та місцеві парафіяни. А після обіду молилися Хресну дорогу, яка прокладена через оливковий гай, в якому також мали змогу помолитися біля каплички, де відбулося четверте об’явлення Діви Марії пастушкам. Також кожен бажаючий з паломників міг пройтися навколішки покутною доріжкою в певному наміренні випрошуючи в Бога милосердя для кожного з нас чи близьких нам людей.

Наступного дня Бог дарував нам сонячну днину, відслуживши Божественну Літургію і купивши пам’ятки на згадку про відвідини Богородиці в Фатіми, ми вирушили в дорогу додому. З піднесеним молитовним духом і відновленими фізичними силами ми попрямували до Барселони.

Хоча вже з самого ранку на нас чекав знову приємний сюрприз, бо за декілька кілометрів від Барселони знаходиться ще одне відпустове Маріїнське місце – Монсеррат. Це бенедиктинський монастир, розташований на висоті 720 м над рівнем моря на горі Монсеррат в Каталонії (Іспанія). В ньому знаходиться статуя «Чорної Діви Монсерратської», яку називають La Moreneta («смаглявка»). За переказом, її вирізьбив євангеліст Лука, а до Барселони привіз апостол Петро.

Піднімаючись автобусом на гору до монастиря починало світати, а вже на самій горі ми могли милуватися чарівним сходом сонця, яке освітлювало прекрасну панораму монастирського комплексу. Цей схід сонця пригадав мені слова зі Святого Письма про Ісуса Христа, який є Світлом для світу, що просвічує кожну людину… З цією думкою ми попрямували до собору, де знаходиться чудотворна статуя Богородиці, і в одній з каплиць відслужили Божественну Літургію, де кожен з нас зміг прийняти Ісуса особисто у Святому Причасті, щоб він знову і знову просвітив наш розум і серце та допоміг гідно пройти це земне паломництво нашого земного життя в якому прямуємо до вічності, де будемо перебувати у світлі Христової любові.

Після відправи кожен з паломників міг спокійно приступити до статуї Богородиці, щоб знову, як вдячні діти божі, подякувати за таке чудове паломництво, а також випросити в Найлюбішої Опікунки необхідних ласк.

А далі ми попрямували до Барселони, міста, яке часто називають «музеєм під відкритим небом». Проте нас цікавило побачити особливо дві цінності – катедральний собор Святого Хреста і Святої Евлалії, а також храм Святого Сімейства (так званого Саґра́да Фамі́лія). Ідея зведення храму, присвяченого Святому Сімейству, зародилася в 1874 році і, завдяки щедрим благодійним внескам, вже в 1881 році для нової церкви була куплена земельна ділянка. За рішенням міської влади фінансування будівельних робіт повинно здійснюватися тільки за рахунок приватних пожертвувань, що й стало основною причиною настільки тривалого будівництва. З 1883 року керівництво роботами перейшло в руки знаменитого каталонського митця – Антоніо Гауді, який усі наступні роки свого життя працював над будівництвом цього храму. Його прах спочиває в крипті цього чудового архітектурного творіння.

Подальший наш шлях пролягав через Італію, де і була наша наступні зупинка, а саме в Падуї. Це місто славиться також своїми святинями, а також святими, зокрема всіма відомі: св. Антоній Падевський, св. Леопольд Мандіч, св. Юстина та св. апостол і євангелист Лука. А також мали можливість відвідати Венецію або як ще його називають «місто на воді». Релігійним центром якого є собор св. Марка в якому і зберігаються мощі євангелиста.

А потім… повернення додому, за яким ми вже заскучили. Сповнені радістю, спогадами, враженнями і Божими ласками – поверталися до рідних домівок, щоб поділитися з нашими рідними і близькими тим МИРОМ, яким завжди наповнює нашу душу і серце Всемилосердний Бог, який невтомно нас любить і чекає.

 

А на сам кінець від імені всієї нашої, вже так можна сказати «паломницької сім’ї» хочу подякувати Богу, Богородиці і о. Йосафату Бойко, ВС за це чудове і незабутнє паломництво, а також заохотити та додати впевненості тим, які ще не наважилися поїхати з отцем в паломництво – відкладіть уві ваші щоденні переживання і пожертвуйте свій час на такі потрібні духовні речі, бо життя минає і якщо Бог дає вам нагоду, то скористайтесь нею, щоб потім не жалкувати.

Нехай Пречиста Діва Марія Вервиці з Фатіми, в цей особливий ювілейний рік об’явлень, покриє усіх нас Своїм материнським омофором і дарує мир в наших серцях, наших сім’ях і родинах, нашій державі і цілому світу.

Довірте Богові Ваші добрі мрії і Він допоможе Вам їх втілити в життя!!!

 

 

о. Петро Цідило, ВС